Unknown

Тоді ж таки у франкістських газетах з’являється уро­чистий маніфест іспанського вищого духівництва, під ним на першому місці підпис кардинала Гома. Автори мані­фесту беруть на себе цілковиту відповідальність за всі злодіяння гітлерівського годованця — Франко; більше то­го, вопи відкрито називають його своїм знаряддям у при­душенні іспанського народу:

«Ми є в цілковитій згоді з націоналістичним урядом, який, з свого боку, ніколи не зробить жодних кроків, не порадившись з кардиналом Гома і не зваживши на його думку».

Правда, серед цього зборища нечестивих знайшлися два праведники, що відмовилися підписати ганебний до­кумент. Це кардинал Відаль-і-Барракуер Таррагонський та єпископ Віторійський. За згодою Ватікану, їх було засуджено на довічне вигнання.

Маніфест кардинала Гома не лишився без відповіді Ватікану. Від імені папи відповів наш знайомий Пачел­лі. Він сердечно дякує кардиналові за «цей новий і най­яскравіший доказ невтомної пильності та синівської від­даності батькові християнства».

Треба сказати, що уряд генерала Франко зумів як слід оцінити заслуги єзуїтів і, порадившись ще раз з карди­налом Гома, відновив у державному бюджеті щорічні асигнування на користь католицької церкви на круглу суму 65 мільйонів пезет! Крім того, іспанським єзуїтам було повернено конфісковане республікою майно, що скла­дало приблизно одну третину

національного майна країни. Побожні отці єзуїти одержали знову змогу черпа­ти прибутки з рибних ринків та з орендованих ними ре- сторанів-кабаре й будинків розпусти...