Unknown

Ця формула аж ніяк не вміщається в головах вірних католицької церкви, що не знають, як погодити, напри­клад, ці «високі принципи» з перебуванням сотень като­лицьких священиків у концтаборах Дахау і Оранієнбур- га. А загадка була дуже проста: і гестапо, і італійська ОВРА допомагали таким чином Ватіканові позбутися лі­беральних аитиєзуїтських елементів серед кліру... Так було в той час у Німеччині та Італії, те саме робилося кілька років по тому в окупованій Польщі й Чехословач- чині. Інколи про людське око папа ронить крокодилячу сльозу над трагедією того чи іншого замученого свяще­ника, але душа його радіє, бо оце його святості пощастило руками есесівських мирян усунути з свого шляху ще одну колоду. Інквізиція, компрометуюча свята інквізиція, стала зайвою: її з успіхом заміняє відомство Герінга й Гиммле­ра, яке всю відповідальність за кривавий терор бере ве­ликодушно на себе. Так двадцяте сторіччя потиснуло руку середньовіччю. Кого ж, крім вкрай наївних, міг зди­вувати після того врочисто-радісний тон, яким привітав гітлерівсько-ватіканський конкордат орган німецьких ка­толиків «Германія», що після приходу Гітлера до влади потрапив у руки єзуїтів:

«Плеяді — Адольфові Гітлеру, Францу фон Папену й кардиналові Пачеллі — судилося відродити стародавні зв’язки між Німецькою імперією та церквою».

Була ще одна причина, чи не найважливіша, яка спонукала Ватікан поставити на гітлерівського коня: факт існування СРСР. За задумом Ватікану, фашистська мілітаристська Німеччипа повинна була очолити хресто­вий похід проти країни соціалізму. Монсеньйор Пачеллі розмальовує перед фон Папеном райдужні перспективи, які чекають Німеччину на випадок завоювання нею багат­ства України й Уралу, фон Папеп значуще підтакує го­ловою. «Свята конгрегація по пропаганді віри» погоджує деталі антирадяпської кампанії з міністерством Геббель- са, Ватікан віддає в розпорядження нацистських мет- терніхів «Католицьку дію». Ураганний вогонь антира- дянської пропаганди за командою Берліна починається водночас у різних кінцях європейського континенту. Не­стямному крикові Геббельса вторить старечий вереск німецького кардинала Фаульгабера, австрійського мон­сеньйора Інніцера й львівського митрополита Шептицько- го. Там, де нема ще ні чорних, ні коричневих штурмових батальйонів, їх з успіхом заміняють організовані шепти- цькими загони «Католицької дії» під двозначною назвою «Молодь — Христові».