Unknown

Після такого «впорядкування» іспанських справ Пій XI та його незрівнянний секретар дістали знову можли­вість зайнятися центральноєвропейськими справами. Ста­вала актуальною справа «аншлюсу» Австрії *. Надії Ва­тікану на те, що австрійському канцлерові прелату Зей- пелю пощастить відновити «Священну Римську імперію», в склад якої мали б увійти землі Австрії, Баварії, Вюр­тембергу, Хорватії, Словаччини, Трансільванії і насампе­ред Угорщини, де католицька церква й так уже була найбільшим землевласником (1540 000 акрів проти 1 050 000 акрів державної землі), не виправдали себе. Роз­чарував апостольську столицю й замордований (за непри­датністю) гітлерівцями Дольфус. Тепер на Австрію то­чить зуби Адольф Гітлер. Такий вихід із становища до вподоби Ватіканові; він з радістю вітає все те, що може зміцнити берлінського партнера. Монсеньйорові Пачеллі вдається укоськати дотеперішнього протектора Австрії — Муссоліні, і Гітлер без перешкод займає Відень. В цей день на мурах наддунайської столиці з’являється підпи­сана відомим нам уже кардиналом Інніцером відозва ав­стрійського кліру, в якій Гітлера величають «захисником німецьких прав і культури» й вітають його вигуком «хайль Гітлер!».

Після Австрії прийшла черга на республіку чехів і словаків. Тут п’ята колона працювала також під коман­дою Ватікану, її головним осідком була Словаччина. Піс­ля смерті старого ватажка словацьких сепаратистів Глін- ки його місце зайняв католицький священик Тісо. Цей улюбленець Пія XI й Пачеллі одразу зрозумів, що мож­на бути слугою двох панів, коли цих панів єднає сердеч­на дружба, і Тісо так само запопадливо виконує доручен­ня Пачеллі, як і накази Ріббентропа. Тим-то після убив­ства Чехословацької республіки Гітлер призначає Тісо «президентом» Словаччини, а папа робить його папським камергером зі званням монсеньйора й правом ношення кардинальського капелюха. Тісо вміє бути вдячним. Два роки по тому він, за прикладом Гіммлера, винищує все єврейське населення Словаччини і, впоравшись з цим страхітливим масовим убивством, рапортує на радощах Ватіканові: «Любов до ближнього й любов до країни роз­горнулася у плодотворну боротьбу проти ворогів націонал- соціалізму... В 1941 році Словаччина може похвалитися, що вона є першою країною в світі, вільною від євреїв». Благословення на це криваве діло Тісо отримав по ваті­канському радіо: «Заяву монсеньйора Тісо, глави слова­цької держави, про його намір перебудувати Словаччину на християнській основі святий престол вельми вітає».