Життя за життям

— Ти що, правда думаєш, що ці дурниці мають значення? — спитав він так зневажливо, що вона постановила уникати ігр із Дереком на майбутнє.

На Урсулину полегшу, крові, чи то пак її відсутності, він не помітив.

— Гадаю, тобі варто знати, що я досвідчений, — доволі помпезно заявив Дерек, коли вони вперше разом залізли до ліжка. — Я вважаю, що обов’язок чоловіка — знати, що й до чого. Як би він інакше захистив чистоту дружини?

Аргумент здався Урсулі сміховинним, проте хто вона така, щоб сперечатися?

*

Прокинувшись, Дерек починав нещадно віджиматися, ніби він був у бараку, а не на медовому місяці. «Mens sana in corpora sana», — сказав він, а Урсула вирішила його не виправляти. Він-бо пишався своєю латиною і дрібкою греки. Його мати кожну копієчку відкладала, щоб він здобув добру освіту — «мені нічого на тарілочці не принесли, не те що деяким». Урсула й сама непогано знала латину, та ще й греку, але вирішила не хвалитися. То, звісно, була ще інша Урсула. Давня, не заплямована Белгравією.

Дереків спосіб відбути подружні обов’язки був украй схожий на його підхід до вправ, навіть на лиці був такий само зболений і зосереджений вираз. Здається, якби замість Урсули був матрас, він би й не помітив різниці. Але з чим їй було порівнювати? З Гові чи що? Треба було розпитати Гільду, що відбувається в «палацику насолод» в Ілінґу. Їй згадався зухвалий флірт Іззі, тепло між Памелою і Гарольдом. Це все вказувало, що їм добре разом, а може навіть, що вони щасливі. А Іззі казала: «Якщо не маєш задоволень, то нащо таке життя?». Урсула запідозрила, що задоволень у Вілдстоуні буде негусто.

*

Раніше вона думала, що в неї нудна робота, але та була не до порівняння з марудною підтримкою порядку в домі. Усе треба перемити, висушити, витерти пил, відполірувати й підмести, не кажучи вже про попрасувати, скласти, розвісити і випрямити. Усе треба допасувати. Дерек був любитель прямих кутів і прямих ліній. Рушники, серветки, завіси й килими потрібно постійно вирівнювати і поправляти. (Та й, виявляється, Урсулу теж). Проте це тепер її робота, правда ж? Шлюб у тому й полягає, щоб допасовуватися й виправлятися? Хоча Урсула ніяк не могла позбутися відчуття, ніби перебуває на випробувальному терміні без реченця.

Легше було пристати на Дерекову безумовну віру в домашній порядок, аніж із нею боротися. («Усе на своєму місці, усьому своє місце»). На начинні не мусило лишитися ані цяточки, посуд треба було відполірувати й рівно розташувати у шафці — ножі рівно, як солдати на параді, ложки акуратно складені одна в одну. Домогосподарка мусить бути найвідданішою вірянкою при вівтарі ларів і Пенатів, — сказав він. «При домашньому вогнищі», а не «при вівтарі», враховуючи, скільки часу вона витрачає на камін і деренчливий бойлер.

Дерек свято вірив, що все має бути охайно. Коли щось не на місці, то він думати не може, так він їй пояснював. «У охайному домі охайний розум». Урсула виявила, що він любить афоризми. Він не міг працювати над «Від Плантагенетів до Тюдорів» у тому бардаку, який Урсула створювала самою своєю появою у кімнаті. Їм потрібні гроші від цього підручника, його першого підручника, який видасть Вільям Коллінз, тож Дерек привласнив тісну їдальню (стіл, буфет і все інше) собі під «кабінет», а Урсулу по вечорах відлучили від його товариства, щоб він міг працювати. Удвох жити не дорожче, ніж самому, вважав він, а вони ледве перебувалися, бо Урсула геть не вміє вести домашнє господарство — тож хай бодай лишить його у спокої, щоб заробив ще копійку. І ні, спасибі, він не хоче, щоб вона йому помагала набирати рукопис на машинці.

Тепер давні звички навіть самій Урсулі здавалися нехлюйськими. У Бейсвотері вона часто лишала ліжко незаправленим, а посуд немитим. Хліб із маслом — добрий сніданок, і нема великої біди в тому, щоб повечеряти вареним яйцем. Подружнє життя передбачало забагато вимог.

Потрібно було зготувати сніданок і подати його на стіл саме вчасно. Дерек мусив вчасно прийти до школи і вважав сніданок — процесію каші, яєць і грінок — урочистим (і самітним) священнодійством. Яйця щодня треба було приготувати по-іншому: омлет, яєшня, варені, пашот, а у п’ятницю — як на свято — яйця з копченою рибкою.

На вихідних Дерек любив поласувати беконом, сосисками і кров’янкою з яєшнею. Яйця треба було купувати не в магазині, а на невеликій фермі за п’ять кілометрів від них, куди Урсула щотижня ходила пішки: Дерек продав їхні велосипеди, коли вони переїхали до Вілдстоуна, щоб «економити гроші».

Вечеря перетворилася на справжнє жахіття, адже їй щовечора треба було вигадувати щось нове. Життя точилося як нескінченний почет відбивних, стейків, пирогів, печень і смажень, не кажучи вже про пудинг, який очікували щодня і у великому розмаїтті. «Я — рабиня кулінарних книг!» — писала вона Сильвії із силуваною життєрадісністю, хоча яка там життєрадісність, коли щодня треба гортати рецепти.