14 друзей хунты

Мешканці Донбасу залякали себе до втрати свідомості, сплутавши грішне із ще більш грішним: фашизм і рашизм, російський шовінізм і неофашизм, націоналізм і нацизм, політику і регіоналів, які маніпулюючи людьми, намагалися створити потрібну їм картинку для України, світу та Путіна, щоб виторгувати собі преференції.

Усі чекали та боялися фашистів. Нацистів. Націоналістів. Усі боялися смерті, руйнувань і заворушень. Бо саме цю картинку показували по телебаченню, саме це обіцяли, саме цим лякали.

Питаю в земляків:

— Хоч раз фашистів бачили?

— Ні! Тільки по телевізору.

А дивляться ж тільки російське телебачення.

— А нацистів, націоналістів?

— Ні! Тільки по телевізору.

— А виїжджали в Україну зі свого «л-днр»?

Тут хто як. Хто виїжджав. За пенсією. У лікарню. До рідні. До дітей. А хто й не має в Україні нікого або нічого, то живуть тут, не побачивши світу.

Ті, хто виїжджав у якихось справах, уже менше вірять у фашистів, націоналістів, голод в Україні та іншу пропагандистську маячню ЗМІ Росії та «л-днр». Ті, хто не виїжджав, уже сумніваються, зважаючи на значну різницю між тим, що відбувається, та пропагандою, але вагаються. Бо… показує ж телевізор і кажуть же люди.

Тому сьогодні я хочу поговорити саме про фашизм. Про вбивства. Про руйнування. Адже цього чекали й боялися. Саме це й прийшло!

* * *

Я довго не розуміла, чому люди не бачать, що там скоюють злочини, доки не усвідомила, що кожен мешканець Донбасу та й узагалі — кожен — сприймає тільки особисту загрозу. Дуже мало людей мислять глобально та сприймають загальне звуження прав і свобод як порушення особистого простору.

У кожного з нас свій особистий простір і свої цінності, своя особиста свобода та її сприйняття.

Особиста свобода! Дурість, може сказати читач. І до чого тут фашизм, війна і «російська весна».

Що ж, поясню. Зараз важливо все пояснювати. Можливо, й не українцям, а саме тим, хто чекав, чекає й живе в «російському світі» на «звільнених» від України територіях.

Особиста свобода примарна. Ви звикли йти вулицею, розмовляти по телефону, робити селфі (фото), пити пиво у сквері, їздити на машині, скутері, відпочивати на природі, працювати, отримувати зарплатню, витрачати її. Це і є особиста свобода. Просто про це не надто замислюєшся, доки в одну мить усе не зникне.

І це заберуть не примарні бандерівці, що так і не доїхали до Донбасу, а ті, кого ти чекав, закликав і вважав своїм захисником: росіяни та місцеві їхні поціновувачі.

Тож, може, пройдемося списком свобод, щоб зрозуміти, що втратили люди там, у «свободі» від України, та що можуть втратити пересічні українці, притягнувши до себе «руський мир».

Щоб зрозуміти всю глибину дурості, що відбулася на Донбасі, треба просто ставити перед собою та перед тими, хто піддався агресійній пропаганді, прості питання. Банкомати й банки на Донбасі розграбували бандерівці? А «Метро», «Епіцентр», ювелірні, продуктові магазини, ларки, ринки, підприємства на Донбасі — теж укропи, фашисти, нацики?

На ці питання уникають давати відповідь ті, хто вважає себе «новоросами», бо ж правда очі ріже!

На час грабежів ні в Свердловську, ні в Ровеньках, ні в Краснодоні, ні в Антрациті, ні в Красному Лучі, ні в Луганську, ні в Донецьку не було бандерівців, нацистів, солдатів ЗСУ, Нацгвардії й українських добробатів. Тільки «народна самооборона» або козаки, як їх називали прихильники «руської весни», «свої правильні пацани».

У березні-травні 2014 року навіть російських «їхтамнетів» було мало, і їх присутність спостерігалася лише на стратегічних об’єктах: міліція, СБУ, обладміністрації.

По Донбасу з налитими кров’ю очима, вириваючи банкомати, розстрілюючи продавців, розгромлюючи магазини, впиваючись украденим алкоголем, забиваючи машини шубами й консервами, їздили люди з триколорами, колорадками й називали себе «визволителями». Так? Так!

І перші загиблі в «Метро» мешканці міста Антрациту загинули не від пострілу, не від рук «карателів», а від банального отруєння алкоголем. Вкраденим, халявним, з «Метро».

Населення: пенсіонери, вчителі, лікарі, шахтарі (не всі, а та частина, яка ходила на мітинги-референдуми й була опорою «русского мира») — радісно підтримувало гасло «бий олігархів» і не засуджувало розграбування магазинів. Адже головне, щоб укропам не дісталося. Цим виправдовували злочини.

Так закінчилася свобода купувати: подарунки, продукти, речі, золото, парфуми, ліки, навіть хусточки.

Зараз тим, хто живе в окупації, вигідно їздити за покупками в російське Гукове. Бо люди бояться камуфляжних, бо там нижче ціни, ліпше курс… Напевно, за це варто було воювати?

Та й не в усіх у «лнр» є можливість кудись їхати. Зникли пенсії, робота, свобода вибрати ліки, продукти на свій смак. Маленькі свободи, які не цінувалися до війни, так?

Так само, за підтримки населення, розграбували й банки: адже всі банкіри — то «Коломойський і олігархи». А коли настав час отримувати пенсії та зарплатню, потяглися до банкоматів. Але їх уже не було. Розграбували.

Чи були в цей час у містах бандерівці, укропи? Ні! Тільки триколори, свобода, «русскій мір» та «наші хлопці».