14 друзей хунты

мені б хотілосьпід блискучими снігамисховати шрамина землі і на душімені б хотілосявесняними дощамигеть змити бруд війниі вільним йтимені б хотілосьразом з літнім різноквіттямтравою проростиі розквістимені б хотілосяосіннім листямопастита забутись назавждилиш марно цеусе в собі нестиII.2016

* * *

обгортаю себе твоїм запахомобгортаюсь ним наче кокономліжко ще зночі вологекохання покотомтримає в свіжихм’яких та духмянихспогадахі треба вже йтитреба знайти свій дахв камуфляж загорнути свій прахта їхати зновтудиде палає муляж війниде слова до болю глухіде лиш ябез ми

II.2016

* * *

вдихаю запах волосся синаторкаюсь щок йогосвоїми  скронямищо може бути рідніше рідногощо може бути глибшеблизькогоскоро скоро ти підростешзанадто  швидкояк на менеі татів дотик стане якимсьтобі небажанимзайвим гетьсороміцькима покигорнись-но до мене синкудозволь тебе обійнятище разхотів би бути тобі більш близькимале війна знов прийшла по менеII.2016

* * *

ты просто светрожденный  светомиз плоти светадухом светтерпимой другуже светаеттерпимой светидет рассветII.2016

* * *

лютневий дощ

періщить по армійському наметуза рік було їх стільки наді мноюдощів й снігівнаметів і дахівдірявих стельптахівдеревкущівснарядівкуль та міна ще було багато небазірковогоу хмарах та кометахбуло багато всього наді мноюв середині ще більше відбулосьщось тихо відгулосьі маю ось себетакого який єде я живунідекудись ідута нєщось прагнумабуть змінхоча хто зна якихале найбільше прагну тишігарячої водий тебеміж рук своїхв них тепло як нідевеснати деII.2016

* * *

ми кляті цифрилиш номери на папері

сердець не відкриються дверіколи штампами зичнимизвичнимиз екрана ледь скажуть про насдвоє двохсотихвісім трьохсотихдонбасні іменні вікуні чим жили довікубули й відгулибачубачувтомився ти вщерть від війнине вмирають героїпід ніс бубонита швидшена інший канал перемкними кляті цифрилиш номерихто ми тобідалебіII.2016

* * *

тремтить земляпалає небостоїть одна у пеклі цімдивується сама собілюдинав шаленім вирі криківвибухів і болюсред люті сталіта тринітротолуолудосі живі їївісімдесят кіло водиякі чогось

потрапили тудитак так так такщось знають кулеметитак тактак такака теж згоден з тимтактакмусить погодитись й людинавона є світлоі водаі глинаа втімвона йод плоті плотьвійниII.2016

* * *

— сивий янголе війнидо мене прийдипо мене прийдияк прийде час сконучас іти додому— йди дитиногорнись-но до меневкрию тебе криламивибач що геть сивимивкрию від війнизаберу твій більрозчиню цю сільвже і не печевже геть не течелети-но до світлати і самлиш світлоII.2016

* * *