14 друзей хунты

На початку 2015 року був мобілізован як офіцер запасу і до конця квітня 2016 року виконував завдання на фронті в якості командира групи спеціального призначення 73-го МЦСО. Отримав поранення. Нагороджений державною нагородою медаллю «Захиснику Вітчизни» та відзнакою Генштабу «Учасник АТО».

Випустив збірку поезій «Тихотворения» (2016), а також книгу «Саур-Могила: военные дневники» (2016).

Неопубликованные стихотворения

* * *

знов місяць вповнія горнусь в думках до тебешукаючи лише твоє теплотвій запахмариться мені сред ночіта й уві сні тягнусь до ньогокрізь сновидь кублохоч знаю ящо наша близкістьпекучоюяк завше будестрімкоютак завжди булоа за тканиною тонкоюлютує лютийдах мого наметувітер зі сходупригинахитазігрій менемоя коханазігрійріднесенькабуржуйочкамалаI.2016

* * *

пиши мені сонцепишипиши завжди коли схочешнехай у рядках серед ночізасяють лиш очі твої відправ мені безліч дужокбезліч дужокта крапокколи падає сніг лапатийти всміхнешся ними менінадсилай мені лінки сюдилінкиальбоми і трекихай лунає в моїй головівсе що слухаєш тидесь далеконадсилай мені світло світлиннадсилай усі свої селфіхочу знати тебе такоюяк знає тебетвоє дзеркалолише не питай як яне питайчи все тихо на фронтіхочу вимкнути звук війниі додомув обійми твоїI.2016

* * *

капкаптане снігіз даху наметуприйшла на гостинукраплин чередастукотить по подушціі будить менеранок добрийвстаю вжевстаюІ.2016

* * *

меня качаеткачает меж светом и теньюмежду тягой убитьжеланьем любитьи леньюа папа смотритсмотрит как скорчившисья кричусветсветне вижу тут чем дышупапапапазачем ты меня сохранилвплавил в кожу мою мифрилне берут ни пулини миныи ни растяжкинеужто не видишь как тяжкода тяжкотут тяжкоразорви уж телопускай душавозвратится к светуи не спешавновь родитсяс чистого же листапапа с прищуром смотритя жду чуть дышамолвит тихо и строгоживи ещешаXII.2016

* * *

как штукатуркасо старых фасадоввалятся наземь надежды одеждыа знали ли прежде смешные невеждычто мы в этом мирелишь чёрные птицымеж раем и адом нет четкой границымеж светом и тьмою лишь детские лицанавек  обожженныежаром зарницыя брежу все режеи режуи режуXI.2016

* * *

колись мої дітине будуть хворітиземля  батьківщинине буде горітита й шрами старівраз припинять болітиколиськолисьа дотибориськолись ворогівми зумієм спинитиі тебе в обіймахя зможу зігрітиа потім до батькау небо злетітиколиськолисьа дотиборисьзлетіти б за хмаривсе вище і вищетам я заспокоюсьу сяйві і тишітут тіло залишупідживлювать  вишніколиськолисьа дотиборисьXI.2016

* * *

грійтевсіх тих хто світитьгрійтевони ще горятьщоб не загасло їх світлогрійтеколи усі сплятьX.2016

* * *