Частина друга (СИ)

-Н, - було замотав я головою, тут же усвдомив, що давно не вдвдував подбних мсць. - Хоча, стй! - порившись в кишен, я дстав деклька мдякв теж купив невелику баночку мри, пару свчок та увйшов всередину каплички.

Бля входу по обидва боки висли зображення Великого Тенсеса, пд якими горли маленьк лампадки. Я навть розгубився, не знаючи, що треба робити. Тут на допомогу прийшла служниця:

-Якому святому ви прийшли помолитися?

-Ну... Святому Аргу... Слухайте, а можна це робити своми словами?

-Не бажано, звичайно, - посмхнулася ельфйка. - А давайте вам допоможу.

-Стривайте, - я тут же простягнув служниц мру свчки. - А ви можете помолитися замсть мене, а я почекаю зовн?

-Але...

-Прошу вас, зробть так.

Чесно кажучи, мен стало трошки няково. чому це мене смикнуло попертися до ц каплиц? Що тут забув?

-Як ваше м'я? - тихо спитала ельфйка.

-Бор.

Двчина прийняла мру, поставила свчки та увйшла вглиб примщення. А я хутко вискочив та став чекати бля входу. Молитва зайняла менше чверт години.

-Я звернулась до Тенсеса та Святого Арга, попросила у них для вас благост! - промовила ельфйка, вибравшись назовн. - А можу у вас дещо запитати? - не очкуючи вдповд, двчина промовила: - Чи проходили ви обряд Посвяти?

-Що?

-Знате, я не бачу Свтла в вашому серц. Таке бува, коли навмисно не приймаш його...

-Хммм! Обряд?.. Не пам'ятаю, якщо чесно... Напевно не проходив... А вн допомага? - звсно питання було дурнуватим. Проте хба не таку людину я повинен зображати?

-Восвт говорить, що мало виконувати тльки ритуали, мало того, щоб пти просто купити мри й прочитати в "Молитвослов" потрбну молитву... А треба пустити Свтло всередину себе...

-Овва! А що ж зараз всередин мене? Невже птьма?

-Там суцльне безладдя...

- ви це бачите? - здивувався я.

-Ви даремно ронзуте, Боре. На вашому мсц я б негайно вдвдала наш головний храм в Новоград... пройшла б обряд Посвяти! Покаялася, причастилася... омилася б святою водою...

Мен чомусь подумалось, що швидше за все цй бднй ельфйц не вистача сплкування. Адже каплиця бозна де! хто сюди заходить? Ведмед та вовки! А суть вчення нести треба, ось начебто шука "заблукалих". Насправд вона нчого не бачить в мому серц... Нчого!.. Хоча ззнаюсь, що на якусь мить я поврив словам... навть трохи перелякався...

-Дякую! - перебив я ельфйку. - От зараз пду в столицю... прямо до храму!

розвернувшись, швидким кроком потопав геть. Вийшло, звичайно, грубувато не тактовно, але так я б простояв до ранку, вислуховуючи проповд.

Повернувшись до трактиру, я пднявся до себе в комрку роздягнувшись впав на м'яке лжечко. Ледь примружив оч, як майже миттво провалився в сон.

Ось, Боре, пройшов твй перший день в Новоград. Що, цкаво, видасть тоб другий?..

2

...Прокинувся вд того, що пустотливий промнчик сонця свтив мен прямо в оч. Клька секунд намагався зрозумти, де знаходжуся, лише тонкий лоскотливий запах свжо здоби пояснив мой соннй свдомост, що я в трактир у Корчаково.

Пдводитись зовсм не хотлося, але голод того вимагав. Причому негайно. Зараз би вчорашнього гусачка... або якихось хлбцв, що так смачно пахнули в подклет.

Сьогодн кмнатка не здавалася мен вже такою маленькою. Цлком нормальна, тим паче, якщо треба тльки переночувати. Взагал, вдпочивати на лжку значно примнше, нж валятися пд кущем в лс. Хоча, ззнаюсь, все одно розслабитися не дуже виходить, бо няк не можеш подолати внутршн тривоги. А х - греблю гати!

То в голов рояться думки про помсту з боку родичв Сверських... а то раптом згадуш про зобов'язання перед ельфами... чи розмрковуш над тим, куди податися, чим зайнятися...

От нин, наприклад, я планував вдвдати столицю. Проте треба враховувати, що як ранше, мен доведеться грати роль простачка Ратмира, котрий прибув сюди з Темноводдя. Тому, по-перше, поки слд одягатися простше, някого ельфйського акетону та такого ншого. Тльки простецький наряд, який прикупив у матроса. А по-друге, зброю приховати поглибше в торбу. накше це буде трохи дивно виглядати, коли такий соб наймит, що прибув до столиц в пошуках пристойно роботи, раптом з'явиться перед людьми з двома мечами, сагайдаком та луком.

Накинувши штани, куртку, та взувшись, я спустився вниз, до велико кмнати. Бля сходв сидв хазяйський кт. Товстий, триколрний... з нахабними жовтими очима... Вн подивився на мене так, нби оцнював ступнь висоти, на яку здатний дострибнути. видно зрозумвши, що за подбн витвки йому можуть дати йому копняка, демонстративно вдвернувся.

Я пробрався до одного з вльних столв, присв та став чекати, поки хтось з двчат в ярких червоних сорочках зверне на мене увагу. А вони, судячи з усього, з ранку чесали язики, обговорюючи свою хазяйку. З розмови мен стало ясно, що у Корчаково з'явились аж три залицяльники. Один - керуючий лсопилкою. Людина поважна, заможна... Двчина, яка це розповдала, аж-но щоки надувала. А подруги в такт словам хитали головами, а в очах такий блиск грошей, що хай Сарн милу!