Частина друга (СИ)

У Новоград╕ кр╕м людей проживало чимало вс╕ляких рас: ╕ ельф╕в, ╕ г╕берл╕нг╕в, ╕ нав╕ть в╕льних гобл╕н╕в. До реч╕ останн╕х в Новоград╕ ставало р╕к в╕д р╕ку все б╕льше. Немало ╖х т╕кало з Хадагансько╖ ╕мпер╕╖ та оселялося в столиц╕. М╕сцева влада нав╕ть дозволили ц╕й рас╕ побудувати власну каплицю та проводити там служби. На Нижньоспадськ╕й вулиц╕, б╕ля Баштово╖ площ╕, гобл╕нам дали прив╕лей на розм╕щення власних др╕бних крамниць та грошових меняйлень, чи бач╕рень, як ╖х прозивали ельфи.

Навколо ж Новограда продовжили розростатися передм╕стя та слоб╕дки, в яких оселялось чимало при╖жджих з ╕нших алод╕в та м╕сць Л╕ги.

Все це зараз знову пригадалося, ледь я побачив порт Новограда.

До реч╕, т╕льки-но ми в╕д╕йшли в╕д атолу, як вс╕м пасажирам було об'явлено про погол╕вний перепис. Кап╕тан дав наказ занести наш╕ дан╕, щоб пот╕м передати ╖х до столично╖ влади. Питали про все: зв╕дки, чим займався, чи ╓ родич╕ в Новоград╕, або десь ще... Пот╕м вс╕м пооб╕цяли по приходу до Новограда допомогти. Розм╕стити по притулках. Тих, хто мав як╕сь навички, тут же зазивали п╕ти до цеховик╕в. Н╕бито там бралися вс╕ляко допомогти б╕женцям з алоду Клемента.

-Якщо ви вир╕шите залишитись в Новоград╕, - пов╕домляв писар кожному з пасажир╕в, з яким в╕в бес╕ду, - то столична влада об╕ця╓ р╕к не збирати з вас ценз. Влашту╓тесь, закр╕питесь, станете повноправним жителем м╕ста... ╕ вже пот╕м почнете платити податки, як ╕ вс╕.

Шукали серед народу ╕ во╖н╕в. Я взагал╕ в╕д всього в╕дхрестився. Заявив, що не планую надовго затримуватись в столиц╕. Писар було спробував мене розговорити, але наткнувшись на недобрий погляд, тут же це припинив.

Отже, ми наближались до порту. Серед роззяв, що зачаровано роздивлялися гавань, я пом╕тив ф╕гуру Першосв╕та. П╕д╕йшов до нього, торкнувся плеча та поц╕кавився:

-Ну ось ми уже ╕ в Новоград╕... Як╕ плани? Що станеш робити?

-Перш за все, безумовно, огляну столицю, - широко посм╕хнувся г╕гант. По його блискучих очах було пом╕тно, що в╕н у захват╕. - Коли ще такий шанс випаде.

-А пот╕м до дому? В Темноводдя? Чи залишишся?

-Хочу попитати щастя... Врешт╕-решт, якщо випала така доля, то гр╕х не скористатися. Запишусь до в╕йська. Може пощастить.

-Тримай, - я простягнув йому п'ять ср╕бних монет. - Вважай, що це твоя частка. Може, г╕льд╕йську накидку соб╕ купиш.

Першосв╕т голосно зареготав ╕ взяв грош╕.

Бернара я знайшов на корм╕ в велик╕й простор╕й кают╕. В╕н сид╕в у дальньому кутку на двох зелених подушках б╕ля величезного в╕кна... ╕ курив глиняну люльку. За под╕бним заняттям я заставав його вперше. От не думав, що паладинам дозволя╓ться робити щось под╕бне.

В╕д сво╓╖ частки грошей Бернар тут же в╕дмовився. ╤ зробив це явно демонстративно... Хоча, якщо чесно, я ╕ не розраховував на ╕ншу в╕дпов╕дь.

-Можеш в╕ддати ╖╖ Першосв╕ту або Стоян╕, - в╕дмахнувся ельф. - ╥м, мабуть, буде потр╕бн╕ше.

-Ти вже напевно зна╓ш, що я служу Дому д╕ Даз╕р╓? - я не питав, скор╕ш констатував. Сам тут же прис╕в поруч з паладином. - Проте добився того, що буду в╕дносно в╕льною людиною...

-Тебе, вважаю, в╕дразу викличуть. Знайдуть завдання, так що нудьгувати не будеш! - посм╕хнувся Бернар. В╕н пустив клуби диму та подивився кудись п╕д стелю. - Можливо день, ну два, а пот╕м обов'язково покличуть... Ти ж н╕коли не був у Новоград╕?

-Н╕, - захитав я головою. А сам подумав: "Зда╓ться, н╕коли". Правда, хтозна, чи це д╕йсно правда.

-Давай домовимось, що п╕слязавтра... десь оп╕вдн╕... б╕ля вор╕т в Ельф╕йський квартал.., - Бернар ледь не вичавлював ╕з себе фрази, - я тебе ╕ буду чекати. Думаю, ти його легко знайдеш.

-Нав╕що?

-Скаж╕мо так - я покажу м╕сто. А то боюся, друже, ти заблука╓ш, - ╕ паладин чомусь розсм╕явся.

-Дякую, звичайно, проте я не дитина... Вважаю, можу дати соб╕ раду.

А самому в цю мить подумалось, чи не збира╓ться Бернар сл╕дкувати за мною. Оця його оп╕ка занадто п╕дозр╕ла.

-Даремно ти в╕дмовля╓шся, - ельф знову пустив дим та подивився на мене. - Отже, вир╕шено, що ми зустр╕немось... До реч╕, що будеш робити в св╕й, так би мовити, "в╕льний час"?

-Походжу... подивлюсь, - я зараз сам соб╕ нагадував Першосв╕та. Йому задавав аналог╕чн╕ ж питання. - Е-е-е... Взагал╕, спробую зайве не муляти оч╕...

-Кому? - насупився ельф.

-Та вс╕м, - невизначено в╕дпов╕в я, проте думки були про можливу помсту збоку кан╕йсько╖ шляхти.

-Хочеш стати таким соб╕ кротом? Зануритись п╕д землю, щоб тебе ╕ не бачили?.. Непогане р╕шення... але ти все одне залиша╓шся сам на сам...

-Вовк╕в боятися... ну дал╕ ти сам зна╓ш!

-Головне, щоб ти не наробив дурниць, - додав наостанок паладин.

За той час поки галеон добирався до причалу та отримував "добро" на швартування, я встиг змовитися з одним ╕з матрос╕в, та купив у нього ╓мну торбу для вс╕ляких речей, куди в╕дразу склав всю амун╕ц╕ю ╕ одяг. За додатков╕ пару м╕дяк╕в той же матрос в╕ддав свою стару лляну невиб╕лену сорочку, затаскану шк╕ряну куртку й парусинов╕ штани. Переодягнувшись у все це, я став схожий на якогось портового роб╕тника.