Частина друга (СИ)

╤ ми з ним рушили до парапету. В╕д побачено╖ гори м╕шк╕в, я аж присвиснув. Тут ╖х ст╕льки, що ╕ до вечора не впоратись. Але в╕дмовлятися було вже зап╕зно.

Я скинув свою торбу ╕ озирнувся.

-Ти н╓ бойся! - зареготав Копил. - За тво╕м добром я пр╕гляжу. Кстат╕, а ти сам откуда?

-Е-е-е... з Темноводдя! - збрехав у в╕дпов╕дь.

Копил потер мак╕вку, та пробурмот╕в "ясно". В╕н подивився кудись вб╕к, а пот╕м заявив:

-╤д╕ вон к тому бородачу. Ето Сава. Буд╓ш с н╕м в пар╓.

Я залишив сво╖ пожитки б╕ля Мухова та взявся до роботи. Завантаживши разом ╕з Савою м╕шки, ми с╕ли з ним на воза й по╖хали до млин╕в.

-Но, проклятая! - гаркнув напарник на коняку та впер╕щив ╖╖ по хребту в╕жками. - Тян╕, суча дочка!

В╕з натужно заскрип╕в та рушив з м╕сця.

-Вп╓рви╓ тут? - запитав Сава.

Я зрозум╕в, що видаю себе тим, що занадто уважно озираюся на вс╕ боки.

-Та якось ран╕ше все не вдавалось до столиц╕ потрапити, а тут приплив та хочу придивитися, - невимушеним тоном в╕дпов╕в напарнику. - Слухай, друже, а де тут можна на н╕чл╕г зупинитися?

-Гд╓? Ето зав╕с╕т сколько у т╓бя д╓нег, - жартома в╕дпов╕в Сава.

-Ну, скаж╕мо, щось пристойне тут ╓? Проте ╕ не шикарне... Людське!

-Вон сл╓ва... за т╓м дом╕ком... В╕д╕ш тракт╕р? Ето "Красний п╓тух"!

Я подивився в зазначеному напрямку. Там була добротна висока буд╕вля ╕з шатровим дахом, на мак╕вц╕ якого видн╕лася прапориця у вигляд╕ п╕вника. Широк╕ червон╕ в╕кна трактиру були прикрашен╕ р╕зьбленою лиштвою у вигляд╕ розк╕шного рослинного орнаменту, а карнизи нагадували здоровезн╕ греб╕нц╕. З товсто╖ цегляно╖ труби валив густий дим, а в пов╕тр╕ розлився запах св╕жо╖ здоби. ╤ в цей момент я зрозум╕в, що страшно зголодн╕в.

З натовпу, який згрудився б╕ля сход╕в до трактиру, вийшов якийсь чолов╕к в дивакуватому одяз╕. В╕н л╕ниво оглянув людей, та щось голосно вигукнув.

-Глашатай, - пояснив Сава. - М╓жду проч╕м, мож╓ш у н╓го спрос╕ть...

-Що саме?

-Да всйо, что угодно! Про тракт╕ри, про ночл╓г, про работу... новост╕ всяк╕╓... ╤ ето бесплатно! Так╕х вот глашата╓в Городской Пр╕каз по вс╓й стол╕ц╓ настав╕л около сотн╕!

Поки ми ╖хали до млин╕в, Сава, охочий до розмови, зам╕сть того ж глашатая, сам пов╕дав купу всяких новин. Серед всього я вже д╕знався, що в╕н колись трудився на л╕сопилц╕, т╕╓╖ яка на Сх╕дн╕й вирубц╕. Але не так давно там раптом трапилось щось дивне: б╕льш╕сть прац╕вник╕в р╕зко захвор╕ла. Почали виясняти, проте ╕ дос╕ зовс╕м н╕чого не зрозум╕ло.

-Кто-то говор╕т, что ето всйо ч╓р╓з кл╓щ╓й! - хитав головою Сава. - Мол, кусают ╕ оттово люд╕ ╕ бол╓ют... страх как бол╓ют... Лежат, ак╕ мйортви╓, - видно остання фраза була чи╖мсь цитуванням. - А дво╓ даже помйорл╕! Слава Сарну, что м╓ня с╕╓ ом╕нуло! - ╕ Сава почав розпов╕дати про с╕м'ю, про трьох дочок та двох син╕в. - Кто за н╕м╕ пр╕глян╓т, когда ╕ со мной что-то едако╓ про╕зойдйот? Н╓т, н╓т, вовр╓мя я ушйол до Копила... М╓жду проч╕м, он мужик порядочний... Слово свойо д╓рж╕т! ╢войная арт╓ль - на╕п╓рв╓йшая в порту!

Ми минули ряд добротних хат ╕з сол╕дними городами, як╕ тягнулися до невеличкого л╕сочку, про╖хали громадську баню, ╕ ось, нарешт╕, з'явилися столичн╕ мури. Тут наша дорога роздвоювалася ╕ ми почали повертати л╕воруч, вб╕к чи то склад╕в, чи то ще якихось господарських буд╕вель.

Треба сказати, що Новоград д╕йсно кап╕тально розбудовувався. ╤ Сава про це дек╕лька раз╕в згадав. Нове м╕сто росло, можна сказати, з н╕чого! Споруджувалися м╕цн╕ кам'ян╕ будинки... а поруч зводилися укр╕плення, зд╕ймалися догори кр╕посн╕ мури... з'являлися величезн╕ площ╕, проводилися широк╕ вулиц╕... нав╕ть канал╕зац╕я ╕ водопров╕д...

Так зараз розпов╕дав Сава, який при тому експресивно розмахував руками. Що таке канал╕зац╕я, в╕н все ж толком розпов╕сти не зм╕г. Проте додав, що "ету штуку ельфи пр╕думал╕".

-В Новоград столько народа каждий год пр╕╓зжа╓т, что хай Сарн м╕лу╓т! - говорив в╕н ╕ тут же тицяв пальцями на роб╕тник╕в. - Но ╕ н╓ м╓ньше у╓зжа╓т... Зд╓сь закр╓пица тяж╓ловато.

Дорога, якою ми рухалися, петляла м╕ж склад╕в, г╕гантських колод, чи не менш величезних кам'яних плит, як╕ лежали прямо на узб╕чч╕. Збоку здавалося, наче все м╕сто було в риштуванн╕. Тут та там снували купи людей: ╕ тесляр╕в, ╕ муляр╕в, ╕ стропальник╕в, ╕ столяр╕в... Та Тенсес його зна╓ кого ще! Майстри гордовито походжали вздовж ст╕н, про щось сперечалися. Гом╕н стояв такий, що Сав╕ вже доводилося кричати, щоб я його почув.

Ми повернули повз чергову буд╕влю, ╕ в╕з покотився вб╕к високого млина, який стирчав осторонь. В╕дразу за ним можна було побачити ще купу под╕бних споруд.

-М╓льница! - крикнув Сава. - Ми так етот край кл╕ч╓м.

-╤ багато тут... м╓льн╕ц?

-Больше полусотн╕! Город огромний, корм╕ть надо тьму народу...

-А як╕ тут взагал╕... кра╖? - я спробував зор╕╓нтуватися.

-Ну... Портовая слободка... Ми ╓йо уж╓ про╓хал╕... Вот М╓льн╕ца... ╢щйо ╓сть Кузн╕... ето справа от порта... За Кузням╕ - Во╓ная слободка... Там дозвол╕л╕ с╓л╕ца р╓╓стров╕кам...

-А той б╕к? За М╓льн╕цей?

-Там? Сухарно╓... В основном п╓ч╕. Д╓лают хл╓б для арм╓йск╕х да флотск╕х нужд...

-Мен╕ казали, що навколо Новограда повно слоб╕док.