Частина друга (СИ)

Не минуло ╕ хвилини ледь наш заг╕н сховався в найближчих кущах, як з сус╕днього пагорбу вийшли дво╓ чолов╕к╕в. Вони д╕сталися в╕дкрито╖ д╕лянки та голосно свиснули. За мить зверху долинув в╕дгук ╕ ця парочка швидко рушила стежкою.

-Зм╕на, - припустив я.

Минула чверть години ╕ зверху спустилися ╕нш╕ чолов╕ки. ╥х було тро╓. Вони досягли галявини, а за хвилину зникли за тим же пагорбом, зв╕дки з'явилася ╖хня зм╕на.

-Рушимо за ними? - якось рад╕сно запитав Першосв╕т.

-Чекай! - прошип╕в я. - Розберемось спочатку ╕з цими вартовими.

-Та на кой вони нам? Хай сидять на гор╕...

З одного боку це було ц╕лком лог╕чно. Якщо можна об╕йти зас╕дку, то варто цим скористатись. Проте залишати когось за спиною мен╕ не хот╕лося. Вартов╕ могли подати знак та призвати сюди допомогу... А я був впевнений, що в цих л╕сах вешта╓ться чимало п╕дручних Дедяти.

-Ти все ще хочеш ╖х допитати? - нахилився Першосв╕т. - Тод╕ ти ще в╕дчайдушн╕ший, н╕ж зда╓шся... Це не можливо! Ти н╕як до вартових не п╕дкрадешся. Тут все легко прогляда╓ться...

Так, захопити зненацька мен╕ буде важко... А якщо чесно - не можливо, тут Першосв╕т ма╓ рац╕ю. Отже план, який я виклав вноч╕, прийдеться корегувати по ходу справи.

-Я магу ╕х дастаць, - тихо сказала Стояна. - Адсюль.

-Н╕... це буде занадто гучно, - в╕дмахнувся я, пригадуючи, як дру╖дка лупила блискавкою троля на забутому остров╕. Саме це вона, напевно, хот╕ла зробити ╕ зараз. - Нам не треба привертати зайво╖ уваги.

Я наказав ус╕м залишатися на м╕сцях ╕ зм╕╓ю поповз вперед. Незабаром мен╕ вдалося знайти зручне м╕сце, зв╕дки добре проглядався майданчик, де сид╕ли вартов╕. Вони про щось перемовлялися, оглядаючи межове поле, що розд╕ляло л╕си.

Я витягнув чотири стр╕ли, як╕ поклав перед собою. Не знаю, чи вдасться з першого разу влучити в ц╕ль, бо мен╕ заважала не т╕льки в╕дстань та р╕зниця в висот╕ (погодьтесь, що стр╕ляти вгору значно важко, н╕ж вниз), а ╕ крони дерев та камен╕, що трохи закривали огляд.

Готувався довго. Заспоко╖в дихання, заф╕ксував л╕ву руку, правицею хватом взяв стр╕лу, наклав ╖╖ зверху кулака, що стискав древко лука. Не дивлячись на те, що ц╕л╕ були в╕дносно нерухом╕, мен╕ чомусь було важкувато зловити в╕дпов╕дний момент. За першу жертву вибрав чолов╕ка, що сид╕в вглибин╕ майданчика. В╕н розташувався б╕ля високого круглого валуна, та щось завзято жував. ╤нший прис╕в недалеко в╕д краю та вглядався вдалеч╕нь.

Натяг... дотик тятивою п╕дбор╕ддя... вдих... секундна затримка з прикидкою майбутньо╖ тра╓ктор╕╖ польоту... видих... Бзинь! ╤ стр╕ла стр╕мко п╕шла вгору.

Тра╓ктор╕ю розрахував чудово: наконечник ув╕йшов прямо в яремну вену. Я бачив, як з горла заструмен╕в темно-червоний пот╕к.

Напарник бандита почув якийсь дивний звук за спиною ╕ несп╕шно обернувся. Зараз в╕н мав би впасти в легкий ступор в╕д побаченого. Таке бува╓ нав╕ть з досв╕дченими б╕йцями. Розгубившись, цей чолов'яга не в╕дразу зможе збагнути, зв╕дки стр╕ляли й що йому дал╕ робити. Отже в мене для наступного вистр╕лу лише к╕лька секунд, - все це промайнуло в голов╕ з╕ швидк╕стю в╕тру.

Бзинь! ╤ друга стр╕ла помчала вперед. Постр╕л не був наст╕льки вдалим, як попередн╕й. Я не встиг зробити поправку на в╕тер, тому стр╕ла ув╕йшла в праве плече. Чолов'яга придушено скрикнув. А я тим часом схопив третю стр╕лу ╕ приц╕лився.

Поранений впав навзнак. Зараз в╕н ╕нстинктивно спробу╓ п╕двестись. ╤ ось тод╕ хай не скаржиться на свою недбал╕сть.

Так ╕ сталося. Я в╕дпустив тятиву ╕ третя стр╕ла з╕ свистом влучила трохи вище грудно╖ к╕стки... в горлянку... Чолов'яга захрип╕в ╕ пов╕льно звалився на б╕к.

Я свиснув сво╖м товаришам, а сам стр╕мголов помчав нагору. Знадобилася хвилина, перш н╕ж досяг майданчика. На наше щастя, н╕хто з вартових не намагався подати сигнал, бо вони обидва вже були мертв╕. За пару хвилин сл╕дом п╕днялася ╕ моя команда.

-Бездоганна робота! - зацокав язиком Першосв╕т.

Бернар прис╕в б╕ля т╕л та, як мен╕ здалося, невдоволено промовив:

-Чим дал╕, тим спритн╕ше ти становишся. Рука, як бачу, вже не тремтить.

-А що, ран╕ше я виказував нервозн╕сть? - навмисно грубим тоном спитав я.

-Ми ж д╕йсно могли об╕йти цих вартових... Але ти вир╕шив ╖х вбити... чомусь... Нав╕що? Хочеш нам дещо продемонструвати?

-Хм! Якщо ти вважав мо╖ д╕╖ якимись ганебними... поганими... то м╕г би й спинити. Але цього не зробив. Лише спостер╕гав за мною. Мен╕ теж ц╕каво, чого ти так вчинив?

-А вам не зда╓ться, - вл╕з м╕ж нами Першосв╕т, - що ми зараз чимось не тим займа╓мось? Нав╕що ви знову почина╓те сперечатися?

Ельф п╕дв╕вся та п╕д╕йшов до краю майданчика. Зв╕дси добре проглядалося ╕ поле, ╕ узл╕сся.

-Што дал╓й? - запитала Стояна.

Я п╕д╕йшов до т╕л ╕ висмикнув стр╕ли. Наконечники залишилися в середин╕, але я тим не переймався, бо цього добра в будь-який кузн╕ вистача╓. А ось р╕вних в╕дбалансованих г╕лочок для стр╕л не завжди знайдеш.

-Спуска╓мося, - заговорив я, розпов╕даючи наступн╕ наш╕ кроки, - та рушимо по сл╕дах зм╕ни. Спод╕ваюсь, вони приведуть нас до табору Дедяти...

-╤ що ми будемо робити? - спитав ельф. В╕н нав╕ть не озирнувся.

-Буде видно, - розв╕в я руками.