Частина друга (СИ)

Ми рушили вниз. Стояна шмигнула в кущ╕ на пошуки сл╕д╕в. Вона спочатку повела нас якимись хащами, а вже за к╕лька хвилин, ми вибралися на край байраку.

Д╕вчина раптом зробила знак мовчання ╕ ми вс╕ завмерли на м╕сцях. Я напружив слух ╕ за секунду розр╕знив серед л╕сових звук╕в чи╖сь голоси.

Ховатися було зап╕зно. Мить ╕ на галявину перед нами вийшло в╕дразу четверо здоровенних м╕цних мужик╕в. Вони були одягнен╕ в шк╕рян╕ мисливськ╕ куртки, з-п╕д яких визирала тонка кольчуга. З озбро╓ння я побачив лише меч╕.

Зустр╕ч як для нас, так ╕ для них була абсолютно неспод╕ваною. Ми вс╕ застигли, дивлячись один на одного.

Я гарячково прикидав вар╕анти власних д╕й. ╤ як на зло, н╕чого в голову не л╕зло. А б╕йки, хоч як крути, не уникнути.

Зда╓ться, вояки напроти побачили в нас легку здобич. Це було пом╕тно по виразу ╖хн╕х облич. Ще б пак! От хто ╖м зараз уявля╓ться? Паладин, д╕вчинка-п╕дл╕ток... Мабуть, вважають, що з цими вони легко впораються. Повозяться лише з г╕гантом з╕ старим мечем в руках. А що до мене, що до лучника, то в╕дстань м╕ж нами занадто мало, щоб я встиг в когось влучити.

Ось так ╕ м╕ркують незнайомц╕, в тому я був впевнений. Зараз кинуться на нас з р╕зних бок╕в... розд╕лять та хутко переб'ють.

Як ╕ оч╕кувалося, бандити почали нас оточувати. Оголивши меч╕, вони хутко ринулися в б╕йку. Я кинув лук, потягнувся було до сакса та фальш╕она, як раптом пов╕тря здригнулося в страшному гуркот╕. А в наступну секунду по вс╕м чотирьом нападникам вдарили сл╕пуч╕ блискавки.

Нас вс╕х розкидало в сторони. Стояна нав╕ть покотилася.

-Псяче хутро! - я вскочив на ноги та озирнувся. - Що то було?

Д╕вчина п╕двелась та неголосно вибачилася. ╥╖ обличчя натягнуло маску розгубленост╕.

-Я... я... я... спалохалася, што йани... нас... цяп╓р.., - д╕вчинка порачкувала назад, лякаючись власного вчинку.

-Поган╕ справи! - сказав Бернар. В╕н отряхнувся в╕д бруду та розгублено озирнувся. - Зараз сюди вс╕ зб╕жаться!

-Нумо, зв╕дси! - гаркнув я. - Спускайтеся в байрак! Хутко, Н╕хаз вас бодай!

Першосв╕т схватив Стояну за руку та ╕з силою потягнув ╖╖ за собою. Сл╕дом рушив ╕ ельф. Я ж на якусь мить забарився, пот╕м обережно наблизився до одного з нерухомих т╕л, в╕д якого сильно тхнуло паленим волоссям. Зда╓ться, чолов'яга ще дихав. В╕н жал╕бно простогнав ╕ розплющив обпекли оч╕. В них не було з╕ниць... лише б╕ла-б╕ла пелена... наче зварене яйце.

-Мужи-и-ик, памаг╕ ум╓р╓ть! - почулося мен╕.

Обличчя, шия, долон╕ - все це було пронизано дивною синюшною мережею. Зда╓ться, у пораненого запеклася вся кров у венах - в╕д голови до п'ят. Я нервово здригнувся, проте витягнув сакс та нахилився.

-Памаг╕-╕-╕, - з важк╕стю вичавив ╕з себе чолов'яга.

-Гаразд, - якомога спок╕йн╕ше промовив я у в╕дпов╕дь, заносячи руку для точного удару...

15

...-Вось ╕х табор, - тихо промовила Стояна. Вона вже трохи отямилася, хоча я в╕дчував, як мандражу╓ ╖╖ т╕ло.

Д╕вчина явно не хот╕ла н╕кого навмисно вбивати. ╤ я ╖╖ в тому розум╕ю. Одна справа, коли б'╓шся ╕з тролем, а друга - з под╕бними до себе. Стояна просто перелякалася ╕ це посилило ╖╖ зд╕бност╕. Одномоментно, звичайно, проте посилило. Мабуть лише хот╕ла оглушити нападник╕в, але вийшло зовс╕м ╕накше. Схоже д╕вчинка ще не вм╕ла керувати прихованою в н╕й силою.

Я ╖╖ не осуджував. Бернар ╕з Першосв╕том також не показували того. ╤ м╕ж тим Стояна все ще нервувала, хоча ╕ намагалася цього не демонструвати.

Взагал╕, вона досить загадкова особист╕сть. Я зловив себе на тому, що ми вс╕ не зна╓мо н╕ ╖╖ минулого, н╕ ╖╖ справжньо╖ натури. Ми бачимо лише п╕дл╕тка, сповненого страх╕в, переживань та типово╖ для ╖╖ в╕ку невпевненост╕, хоч вона все це ╕ намагалася приховати.

Наш заг╕н хутко спустився в байрак. Ми зас╕ли в кущах, проте н╕хто так ╕ не з'явився. Мабуть не почули, або сприйняли той гурк╕т грому за природне явище.

Це ж треба, - м╕ркував я, оглядаючись навс╕б╕ч, - вм╕ти лупити когось блискавкою. Ц╕каво, як це взагал╕ можливо?

До реч╕, я ж м╕ж ╕ншим мало чого знаю ╕ про себе. Як Стояна - керувати блискавками, чи як Бернар, котрий чаклував ╕з силою Св╕тла - не вм╕ю. Але б'юсь на мечах, влучно стр╕ляю... А ще можу зачаровувати стр╕ли...

-Знайшов час про це питати! - в╕дмахнувся ельф, ледь я т╕льки почав у нього випитувати про реч╕, що пов'язан╕ з маг╕╓ю.

-╤ все ж, - наполягав я.

-Ну... ну... Уяви соб╕ якусь ╓мн╕сть... скаж╕мо в╕дро або горщик, куди ст╕ка╓ р╕дина. Наприклад - вода. Це так╕ соб╕ накопичувач╕, як╕ дозволяють збирати ╖╖ якомога б╕льше.

-╤ що?

-Пот╕м ти можеш ╖╖ використовувати на св╕й розсуд.

-Воду?

-Тьху ти, Н╕хаз тебе лякай! Я кажу про те, що деяк╕ реч╕ можуть накопичувати силу, - поясняв ельф. - Жив╕ ╕стоти, так╕ як ми ╕з тобою, також можуть те робити.

-Яку силу? - не второпав я.