Чорна рада

ЂЌ>=чого й речей дурно тратити, Ч думаЇ соб>=. Ч “ут, бачу, довго хтось поравсь, а не хто б>=льш, €к от>=њ прокл€т>=њ комишники! Ѕач, €ку старовину розворушено! “од>= ж >= бог благословив проти гордих дук>=в да беззаконноњ шл€хти ставати; а тепер =ванець дл€ своЇњ корист>= роздуваЇ старе огнище. “емний люд закарбовав соб>= в голов>= кармазини да нашийники, так тепер т>=лько тюкни, в>=н по готовому сл>=ду безумн>=њ реч>= й городить, сам себе возмущаЇ, а лукавий =ванець тим часом до свого добираЇтьс€! ¬елика буде милость божа, €к ми його подужаЇмо!ї

X

fругого дн€, на заход>= сонц€, зблизились наш>= подорожн>= до винтовчиного хутора, що сто€в трохи у боку од Ќ>=жен€, серед гарноњ дубовоњ та липовоњ пущ>=.

ѕроњжджаючи мимо ковалеву хату (у пущ>= жив коваль хуторський), т>=лько що Ўрам одр>=знивсь од своњх, щоб поспитати, чи дома пан винтовка, €к >=з дверей мов лихий пхнув ж>=нку, трохи конев>= п>=д ноги не сунулась; а за нею з макогоном вискочив з хати чолов>=к.

Ч ”же ж, Ч каже, Ч € тоб>= дам за ц>= п>=сн>=! fобравсь тепер € до тебе!

Ѕачить ж>=нка, що н>=куди вт>=кати, давай круг Ўрамового кон€ б>=гати.

Ч ќсь, Ч каже, Ч лихо велике! ’>=ба нельз€ вже й засп>=вати:

ќй ти, старий дiдуга,

Iзогнувс€ €к дуга,

ј €, молоденька,

ул€ти раденька!..

„оловiк справдi вже був сивий, а жiнка чорноброва й молоденька.

Ч ќсь пост>=й, Ч каже, Ч суча дочко, дай мен>= тебе за космаки п>=ймати; € тоб>= покажу свою стар>=сть!.. —м>=йс€, см>=йс€! «асм>=Їшс€ ти в мене на кутн>=!.. ћоргай, моргай! ќсь €к моргну тебе, то й ногами вкриЇшс€!

“а й давай гасати за нею круг Ўрамового кон€.

ј вона:

Ч ќддиш-бо трохи, ќстапе! Ѕач, €к зас>=пс€! ј € тоб>= засп>=ваю другоњ, коли цењ не вподобав.

“а й засп>=вала, танцюючи кругом да плещучи в долон>=:

оли б мен>= або так, або с€к,

оли б мен>= запорозький козак,

“о б в>=н мене сюди-туди повернув,

“о б в>=н мене до серденька пригорнув!

Ч , дак он €коњ ще! Ч закричав чолов>=к. Ч ”же ж тепер в>=д мене не влизнеш! “о-то € бачу, що запорожц>= щось дуже часто заход€ть до тебе, суки, води напитис€! ј в њх не вода на думц>=!

fа й почав >=знов ган€тись за ж>=нкою. ј вона б>=гаЇ круг Ўрамового кон€ да ще й б>=льш його дратуЇ.

Ч «гиньте ви к нечистому! Ч каже Ўрам. Ч fайте мен>= проњхати!

Ч fе ж мен>=, панотче, д>=тись? Ч каже ж>=нка. Ч ¬>=н мене вб’Ї, €к наздожене. “ут хоч дурний, та такий злий, €к собака.

Ч —ором тоб>=, Ч сказав тод>= Ўрам чолов>=ков>=, Ч сором тоб>= >=з сивими усима та блазнем себе €вл€ти!

оваль тод>= розшолопав, перед ким в>=н Їсть, уклонивсь панотцев>= да й пот€г у хату, п>=ймавши облизн€. “>=лько на пороз>= ще посваривсь макогоном на ж>=нку, а вона йому, регочучи, показала дулю.

Ч „и дома пан осаул полковий? Ч поспитав у нењ Ўрам.

Ч “а дома! Ч каже. Ч “ам усе з запорожц€ми бенкетуЇ.

Ч як? винтовка з запорожц€ми!

Ч ј чому ж, панотче? ’>=ба не знаЇте, що запорожц>= тепер перш>= люде в св>=т>=? ажуть, подаровав њм цар усю ¬крањну.

Ч ўоб ти окамен>=ла, €к Ћотова ж>=нка, за так>= реч>=! Ч крикнув з досади Ўрам да скор>=ш >= поњхав од нењ.

Ч —>=ль тоб>= на €зик, печина в зуби! Ч оддала потиху ковалиха, бо була трохи п’€ненька.

Ќаздоган€ючи своњх, Ўрам >=ще раз зупинивсь, стр>=вши божого чолов>=ка.

Ч ќтак, Ч каже, Ч д>=ду! Ќе схот>=в њхати зо мною, да перше мене тут опинивс€!

Ч , да се Ўрам до мене говорить! Ч каже божий чолов>=к.

Ч як отсе тебе господь сюди зан>=с? Ч питаЇ Ўрам.

Ч fа от, попали мене у своњ руки прощальники, сиплють ср>=бло-золото, не одпускають од себе жодною м>=рою, да оце й п>=д Ќ>=жень зат€гли.

Ч Ќащо ж ти њм тут здавс€?

Ч ќставили на моњ руки товариша. «анедужав у њх кур>=нний. Ђќдходи нам, батьку, сього козака, так ми тоб>= поможемо не на одного невольникаї. “ак отсе живу тут да й н€ньчусь >=з ним, €к >=з дитиною: то сп>=ваю йому тощо. «добувсь добре с>=ромаха. “ой самий, що й з твоњм ѕетрусем >=зчепивсь.

Ч = отсе тоб>= одогр>=вати таку гадюку!

Ч ј чому ж? ћен>= ус>= ви р>=вн>=; € в ваш>= чвари да свари не м>=шаюсь.

Ч =родова душа! Ч каже Ўрам. Ч “рохи мен>= останнього сина не спровадив на той св>=т!

Ч ј що пак тв>=й ѕетрусь? як маЇтьс€?

Ч “ут >=зо мною. Ќасилу, б>=дний, на ноги зн€всь.

Ч “ак ви отеЇ в винтовки гостюватимете?

Ч ’то в винтовки, а € поњду просто до ¬асюти.

Ч Ќе застанеш ти ¬асюти в Ќ>=жен>=; поњхав, кажуть, у Ѕатурин на раду.

Ч Ќа €ку раду?

Ч ’то ж його знаЇ, на €ку! ”се, мабуть, про гетьманство клопочетьс€, так от >=зозвав раду ще в Ѕатурин>=.

Ч “ак >= винтовка там?

Ч Ќ>=, мабуть, йому не треба винтовки до сього д>=ла. ј то чому б не зозвати ради у своЇму столечному м>=ст>=? fа цур йому! ўо нам до того? ѕрощай, панотче, не задержуй мене.

fа з сим словом одвернувсь >= п>=шов соб>= гаЇм. Ўрам наздогнав св>=й поњзд коло високих вор>=т пана винтовки.