Чорна рада

Ч ѕослухай, пане кн€зю, ти мене, старого ѕугача, Ч каже поважно с>=човий д>=д. Ч —тарий ѕугач н>= дл€ кого в св>=т>= душею не покривить. Ќехай м>=щане дечим >= поживились од козак>=в у польську «аверюху, та вже ж >= козаки почали тепер нагинати њм шињ справд>= по-шл€хетськи. «ас>=вши в њх маг>=страти, в ратуш>=, старшина козацька орудуЇ њх в>=йтами, бурмистрами >= райц€ми €к чорт€ка гр>=шними душами. оли тоб>= полковник дав займанщину, то нехай воно так >= буде; т>=лько ж не об>=жай добрих людей, верни њм њх воли.

ѕомовчав трохи винтовка да, гл€нувши на Ўрама, й каже:

Ч Ќ>=, нехай шукають њх у бурмистр>=в, що поробили в моњх га€х прикмети; а € докажу њм, що € своЇму добр>= пан. “реба сим безшабельним гевалам (хам, мужик Ч прим>=т. авт) збити трохи пихи.

Ч ќх, швидко с>= гевали зробл€ть вас гамаликами! Ч сказав тод>= батько ѕугач. Ч Ќе поможуть вам н>= шабл>=, н>= бунчуки! fурн>= ви, дурн>= з своЇю пихою, та й не каЇтесь! f>=тки моњ! Ч обернувсь до м>=щан. Ч ѕлюйте ви й на його гординю, й на його здирство! ћи вернем вам ваше добро дес€терицею.

Ч ќ, спасиб>= ж тоб>=, батьку, що хоч ти за нас уступивс€! Ч кажуть м>=щане. Ч ѕросимо ж до нас на вечерю. Ќе погордуй уступити до нашоњ простацькоњ господи. ѕрощай, пане кн€зю. ѕрийде й на нашу юлицю празник.

Ч ѕотривай, пане доброд>=ю, Ч каже винтовка, Ч € не хочу сперечатись >=з тобою через личак>=в. Ќехай беруть воли к нечист>=й матер>=, а ти оставайсь вечер€ти.

Ч Ќе до вечер>= тепер нашому брату, Ч одв>=товав ѕугач, Ч Ѕудуть хутко наш>= сюди п>=д Ќ>=жень. ќсь њдуть уже царськ>= бо€ре; ми њх до ѕере€слава не пустимо. арний город >= Ќ>=жень дл€ чорноњ ради. fак не до вечер>= вже нам тепер.

=, не дожидаючись одпов>=д>=, насунув шапку да њй пот€г >=з хати. ћ>=щане за ним.

ј винтовка оставсь тепер перед Ўрамом н>= в сих н>= в тих. Ѕачить, що вже Ўрам розкусив його. ќтже ще таки хот>=в замазати щ>=лку то козацькими воскликами Ч на се був дуже здатен Ч та лестивими прив>=танн€ми; да вже Ўрама н>=чим не розважив. Ќасупивши брови, сид>=в старий за вечерею; а друг>= гост>=, бачивши, що в>=н такий похмурий, >= соб>= сид>=ли мовчки.

”з€ла винтовку досада; напавсь на б>=долашну кн€гиню. ј кн€гин€, не с>=даючи за ст>=л, усе ходила сл>=дом за д>=вчатами, що подавали до столу страви. одна страва не прийшлась йому до смаку: усе не так, усе йому на л€дський лад приправлено. fавай коренити л€х>=в >= вс>= њх звичањ.

ј б>=дна кн€гин€, бачучи, €к в>=н розлютовавсь, аж тремтить ус€, що та билина од в>=тру. ѕор€дкуЇ >= сама не знаЇ, що куди >= до чого; дал>= €кось зачепила рукавом ср>=бну коновку, повну вишн>=вки, да й розлила по вс>=й скатерт>=.

ј винтовц>=, мабуть, аби найти приключку.

Ч „ортова кров! Ч крикне так, що аж в>=кна затремт>=ли, да й пхнув од стола кн€гиню. Ѕ>=дна так >= бр€знулась об землю.

Ч ей! „ерт>=! Ч крикне винтовка на своњ слуги. Ч ¬>=зьм>=ть >=к б>=сов>=й матер>= сю л€дську погань!

¬иб>=гли д>=вчата з к>=мнати, п>=дн€ли да й повели з св>=тлиц>= свою пан>=ю.

„еревань погл€дував на Ўрама, що то в>=н тепер скаже; а Ўрам сидить понурий, буц>=м н>=чого й не бачить. Ќе сказав н>=чого й „еревань, >= вс>= мовчки ск>=нчили вечерю.

Ўрам по вечер>= сказав т>=лько господарев>=, що завтра рано на зор>= поњде в Ѕатурин, а ѕетра оставл€Ї, €ко недугуючого, одпочивати у його хутор>=. « тим >= порозходились на спочинок.

XI

”ставши вранц>=, п>=шов ѕетро у станю, а на стан>= вже панотцевого кон€ й немаЇ: ще до св>=ту махнув старий у нову дорогу; десь його й сон не вз€в.

“€жко було на серц>= моЇму ѕетров>=. ќдна думка усюди його проводжала: жалковав на своЇ нещасливе коханн€. ќсь бо спершу нудив св>=том, що горда д>=вчина на його байдуже; дал>= ск>=льки-то перегор>=ло у його в серц>= огню од того несказаного жалю, що >=нший перед його очима вз€в да й веде њњ до в>=нц€; а тепер ще нове горе: знаЇ, що вона його любить щиро, да треба роз>=знатись нав>=ки. ј боже м>=й милий! як би то й назвати теЇ щаст€, щоб жити з нею в пар>=, €к голуб >=з голубкою!

“ак-то вже тому б>=дному козаков>= любощ>= оч>= затуманили, що, здавалось, т>=лько там, де вона, >= сонце с>=€Ї, >= божий мир красен; а без нењ усюди тьма >= пустин€.