Чорна рада

Ч Ўкода мен>=, д>=дусю, твоЇњ темноти, Ч каже кобзарев>=. Ч ќсь на лиш полапай, €ке тут диво. —е € в ѕольщ>= таке соб>= доскочив.

Ч —уЇта суЇтств>=й! Ч каже той, усм>=хнувшись.

Ч Ќ>=, бгатику, не суЇта! ќсь €к вип’Їмо з божка по кухлику, то, може, не так заговориш.

Ч =з божка! Ч каже Ўрам. Ч “ак отсей чортик зоветьс€ в тебе божком?

Ч Ќехай в>=н буде й чортик, Ч одв>=туЇ „еревань, Ч т>=лько кажуть, що в старовину у грек>=в… Ѕув народ греки, так, прим>=рно, €к ми тепер козаки… Ќарод непоб>=димий, Ч от що!.. “ак у тих-то грек>=в сьому божку, кажуть, була велика шаноба.

Ч ј в тебе вже не така? Ч питаЇ Ўрам.

Ч Ќ>=, Ч каже, Ч на мене в>=н не нар>=катиме, а от коли б ви його не зневажили.

= достав мальовану тацю, ср>=блом ковану. ј на тац>= було намальоване таке, що вс€ке б засм>=€лось. идок даЇ запорожцев>= напитись гор>=лки з барильц€. «апорожець так >= припав до барила, а жид Ч одно од страху, а друге од скнарост>= Ч держить та й труситьс€. ј зверху >= п>=дписано: ЂЌе трусись, пс€юхо: губи поб’Їш!ї ќт на таку-то тацю поставив „еревань п’€ть кубк>=в-р>=пок да й почав наливати €кусь настойку з того божка.

Ч —е, бгатц>=, Ч каже, Ч така в мене настойка, що мертвий устав би з домовини, €кби випив добру чарку.

fа й обн>=с ус>=х; не минув >= ¬асил€ Ќевольника, хоть той сто€в соб>= оддал>=к, мов у монастир>= служка перед >=гуменом.

Ч Ќу, бгате ћихайле, Ч каже, повесел>=вши трохи од того трунку, Ўрам, Ч загадаю ж € тоб>= про твого божка загадку: стоњть божок на трьох н>=жках; король каже: Ђѕот>=ха мо€!ї, крал€ каже: Ђѕогибель мо€!ї.

Ч Ќу, бгатику, Ч каже „еревань, Ч хоч убий, не второпаю. fак €к, €к? ороль на трьох н>=жках, а крал€ каже: Ђѕогибель мо€ї?

Ч Ќе король, а божок на трьох н>=жках, €к от >= тв>=й. ороль каже: Ђѕот>=ха мо€!ї, крал€ каже: Ђѕогибель мо€!ї

Ч ј, пек же його матер>=, €к мудро!.. ороль каже: Ђѕот>=ха мо€!ї —ебто, бач, €к чолов>=к уп’Їтьс€, то вже тод>= кричить: Ђя король!ї ј ж>=нка: Ђќх, погибель же мо€! fе ж мен>= тепер д>=тис€?ї

Ч якраз так! “>=лько, братику, тво€ ж>=нка не зл€калась би тебе, хоть би ти й королем >=зробивсь?

Ч =ще не одгадав! Ч каже „еревань, Ч јну ж, ти сам!

Ч ћен>= не диво, а от €кби ти показав свою премудр>=сть!

Ч ћо€ премудр>=сть, бгатику, Ч сказав „еревань, Ч знаЇ т>=лько налити та випити; а там соб>= м>=зкуйте, €к хот€. Ќа те ви попи, на те ви муж>= сов>=та, на те ви народн>= голови.

Ч Ќе вадило б >= не попам, Ч одв>=туЇ Ўрам, Ч не вадило б >= не мужам сов>=та знати, що король тут Ч т>=ло, а крал€ Ч так се душа. “>=ло пот>=шаЇтьс€, €к чолов>=к зап’Ї, а душа погибаЇ; от >= все.

Ч ѕгавда, бгатику, њй-богу пгавда! Ч сказав, дохитуючи головою, „еревань. Ч ¬ип’Їм же ще по кубку!

јж ось ув>=йшла до гостей „ереваниха, молодиц€ св>=жа й повновида, пр€ма, €к топол€, Ч замолоду була дуже хороша. ѕ>=д>=йшла до Ўрама п>=д благословен>=Ї. ¬>=н њњ поблагословив, да, €к пан>= була гожа, >= вони ж таки давн>= при€тел>=, то ще схот>=в >= попросту з нею прив>=татись, да й каже:

Ч ѕозвольте з вами прив>=татись, доброд>=йко?

ј вона каже:

Ч fа €к же зволите, доброд>=ю!

fа й поц>=ловались любенько. “огд>= „ереваниха ще обнесла гостей. „еревань випив на радощах повний кубок, бризнув п>=д стелю да й каже:

Ч ўоб наш>= д>=ти отак вибрикували!

ј „ереваниха почала вести за чаркою розмову:

Ч “ак отсе, Ч каже, Ч ви на прощу, панотче? —в€те д>=ло!.. ќт, мо€ дружино, Ч обернулась до чолов>=ка, Ч от €к добр>= люде робл€ть: аж >=з самоњ ѕаволоч>= њдуть молитись богу. ј ми живемо ось п>=д самим иЇвом, да ще не були сю весну й одного разу у св€тих угодник>=в. јж сором! fа вже ж €к соб>= хочеш, а в мене не дурно ридван наготовлений. ѕричеплюсь за пана Ўрама, да куди в>=н, туди й €.

Ч ќт божев>=льне ж>=ноцтво! Ч каже „еревань. Ч уди в>=н, туди й €!.. ј €к же пан Ўрам махне за fн>=про?

Ч “о що ж? я б не махнула? fоки сид>=ти нам у сьому ворон€чому гн>=зда? ќсь уже которий раз переказуЇ м>=й брат, щоб прињхала до його в гост>=! = чому б не поњхати?

Ч fа, њй-богу, ћеласю, Ч каже „еревань, Ч € рад би душею, коли б мене хто вз€в та й перен>=с до твого бгата, п>=д Ќ>=жень. ажуть, >= живе добре Ч таки зовс>=м по-панськи. Ќе дурно його козаки прозвали кн€зем.

Ч ќтсе буц>=м би за достаток його кн€зем зовуть! Ч перебила „ереваниха. Ч ” його ж>=нка Ч кн€гин€ з ¬олин>=, л€шка. як руйновали наш>= ¬олинь, так в>=н соб>= вподобав €кусь б>=долашну кн€гиню; от >= самого прозвали кн€зем.

Ч н€зь винтовка! Ч зареготавши, каже „еревань. Ч “о були ¬ишневецьк>=њ та ќстрозьк>=њ, а тепер п>=шли кн€з>= винтовки… «най наших! ј добра, кажуть, людина з т>=њ кн€гин>=. ѕоњхав би до винтовки хоч зараз, коли б не далеко!

утор€ть, попиваючи, аж ось Ч двер>= рип! = Ч так, €к сонце зас>=€ло: ув>=йшла в св>=тлицю Ћес€.

Ч ќт мо€ й крал€! Ч каже „еревань, беручи њњ за руку:

¬ св>=тлоньку входить,

як зор€ сходить.

¬ св>=тлоньку вв>=йшла,

як зор€ з>=йшла…

ј що, бгате? „и н>=чим же похвалитись на стар>=сть „ереванев>=?