Диригент

Вона побачила, що дверцята машини розчахнулися з такою силою, що крутнулися назад і вдарили чоловіка, який виходив назовні. Нельсон навіть не помітив цього. Він стискав зброю обома руками. Дуже впевнено. Не зважаючи на відчинені дверцята, він побіг до чорного ходу. Такер неабияк здивувалася, адже вважала, що така поведінка не була йому притаманна. Понад годину наляканий і знічений Нельсон сидів перед будинком, неначе йому забракло сміливості. Такер майже переконала себе, що він заведе двигун і поїде геть. У навушниках загримів голос начальника:

— Увага! Нельсон збирається обійти будинок. Він озброєний і прямує до задніх дверей.

Жадаючи вдихнути свіже повітря і позбутися запаху чоловічого лосьйону, Такер не стала стримуватися — вона трохи відчинила дверцята фургона і визирнула у щілину. На тихій, оповитій ранковим спокоєм вулиці звук гучних ударів долинув до неї раніше, ніж слова начальника:

— Увага! Він вибиває ногами задні двері.

— Дочекайтеся, коли він зайде, — встигла повторити агентка. Наступної миті Такер почула низку пострілів. Коли це сталося, вона ладна була присягтися, що їх було чотири. Трохи згодом, реконструюючи події, вони нарахували п’ять: Нельсон вистрелив чотири рази, а спецпризначенець, який ховався у вітальні, був змушений вистрелити один раз.

Лікарня «Черіті», Новий Орлеан

Повернувшись до реанімації, Амая побачила, що Булл приєднався до Джонсона і вони разом чекають біля дверей палати. Маленький Джейкоб кудись подівся. Натомість у коридорі з’явився Шарбу. Він був явно роздратований.

— Де хлопчик? — спитала вона.

— Не хвилюйтесь, він зі своєю бабусею, — відповів Джонсон. — Стан дідуся стабільний. Їх перевели на третій поверх.

— Щось відомо? — поцікавилася дівчина, вказавши на двері.

Шарбу сердито мовив, позирнувши на свого товариша:

— Нічого не відомо. Анічогісінько. І знаєте, чому відбувається все це лайно? Я вам скажу. Тому що ці двоє — ваш начальник і мій напарник — дурили нас, переконавши, нібито ми переслідуємо серійного вбивцю.

— Це неправда. Ми переслідували диригента, — терпляче відповів Джейсон Булл стишеним голосом.

— Саласар розкусила вас від самого початку. Оті ваші перешіптування, багатозначні погляди, дзвінки невідомо кому... Можеш сміятися, друже. Я не помічав цього і, навіть коли підозрював тебе у зраді, не хотів вірити, хоча вона попереджала мене. Ніколи в житті не уявив би, що вчиниш так зі мною.

Булл низько схилив голову, стоїчно витримуючи шквал критики.

— Ти не зрозумієш, — ледь чутно прошепотів він.

Шарбу обурено глянув на нього.

— Не зрозумію? Ти натякаєш, що я — бовдур. Якщо я чогось не розумію, так це тому, що ти нічого не розповів мені. Можеш починати. Поясни мені, що це за істота, яку ми везли в човні? Що це за чудовисько, яке ми прикрили ковдрою, наче сплячу пташку?

— А ти як гадаєш? — спокійно спитав Булл, дивлячись Шарбу у вічі.

Білл не знітився. Він підступив на крок ближче до товариша й відповів:

— Те, що я думаю, не має назви, а якщо навіть і має, я не хочу вимовляти це слово.

Булл кивнув.

— Саме це я маю на увазі.

Кілька секунд Шарбу не відривав від нього погляду. Потім він удав, ніби сміється.

— Ти хочеш сказати, що це клятий зомбі?

— Я лише хочу сказати, що видимість може виявитися реальністю. Найпростіше пояснення... — незворушно відказав той.

— Хто такий Самеді? — вкрай серйозно спитала Амая.

Булл міцно стиснув губи.

— Я не можу відповісти вам. Ця інформація впливає на розслідування, яке ми проводимо з агентом Дюпре. Мені заборонено розкривати подробиці без його дозволу.

Цього разу заговорив Джонсон.

— Без його дозволу? У агента Дюпре стався інфаркт. Хіба ви не бачили? Його життя висить на волосині. Я — заступник Дюпре, тож віднині керую операцією. Наказую вам дати відповідь.

— Ви не маєте права наказувати мені. Я не належу до ФБР. Моя співпраця з агентом Дюпре.

Шарбу схопив його за шию і притиснув до стіни. Булл навіть не здійняв руки, аби захистити себе.

— Я був на твоєму весіллі. Я — хрещений батько твого молодшого сина. А ти мене зрадив!

Джонсон та Амая притримали Шарбу, хоча й без особливого ентузіазму.

— Гаразд, — здався Булл, заплющивши очі.

Шарбу відпустив його й відступив на два кроки назад.

— Її звуть Медора. Медора Ліретт. Її викрали десять років тому, коли їй виповнилося шістнадцять. Це сталося під час проходження урагану Касильда.

Джонсон кивнув.

— Продовжуйте.