Диригент

— Тоді я служив у підрозділі з розслідування злочинів проти громадян. Медора — молодша сестра Джерома Джея Ліретта, відомого наркоторговця з Террбонну — болотистого краю на околицях, десь за годину їзди від Нового Орлеана. Джером почав продавати наркотики в підлітковому віці. Він був кмітливим, діяв обережно і швидко став дилером середньої руки. За кілька років йому вдалося заробити хорошу репутацію (якщо це взагалі можливо в його світі). Він дбав про свою матір та бабусю і з особливим завзяттям оберігав молодшу сестру. Тієї ночі, коли ураган Касильда пронісся над болотами, якісь незнайомці, чия зовнішність збігається з описанням типів, які викрали сестер Джейкоба, вдерлися до його будинку і забрали гарненьку Медору та двох її подруг, які ночували у неї вдома. Трьох неповнолітніх дівчат.

— Медора — дівчина, яку викрали десять років тому? Ви певні?

— У неї на потилиці витатуювано її ім’я. Це татуювання — подарунок брата на день народження. Єдина розпізнавальна ознака, що дозволяє встановити її особу. Йшлося про викрадення без шантажу. Зловмисники не вимагали викупу, адже не мали наміру повертати дівчину. Наркоторговці зазвичай вирішують подібні конфлікти між собою, але, коли Медора зникла, Ліретт подав заяву до поліції, причому зробив це не в рідному Террбонні. Він приїхав до Нового Орлеана і рушив до центрального відділку в товаристві трьох адвокатів. Вони відрекомендували себе й сказали, що хочуть поговорити з начальником і прокурором.

Спершу його привели до мене. Джером був дуже пригнічений. Впадало в око, що його мучить безсоння. Хоч би що там трапилося з його сестрою, він нічого не міг вдіяти. У перші миті юнак мовчав.

Він був таким виснаженим, що здавалося, ось-ось зомліє.

Трохи згодом Джером оголосив, що його сестру викрали — саме викрали, а не утримували в заручницях задля отримання викупу. Він повідомив, що знає, хто це зробив, і готовий розкрити новоорлеанську мережу наркокур’єрів за таких умов: по-перше, його не судитимуть за ці злочини, а по-друге, міська поліція та ФБР допоможуть йому знайти тих, хто викрав його сестру. Можете лише уявити вираз наших облич. Потім Ліретт не додав жодного слова. Натомість його адвокати вельми конкретно сформулювали їхні вимоги. Вони сказали, що сеньйор Ліретт усвідомлює серйозність цієї справи, але, з іншого боку, він розуміє значущість запропонованої ним інформації, адже йому доведеться розкрити чимало нюансів свого бізнесу: партнери, дилери, канали надходження, працівники порту і контрольно-пропускного пункту, замішані у наркоторгівлі. Ми знали, що наркотики здебільшого надходили до міста через канали та болота, але, попри це, не могли втриматися від спокуси дізнатися, як організований трафік у порту. Всі ці секрети були викладені на папері. Адвокати запевнили, що віддадуть нам матеріали, якщо ми укладемо з ними угоду. Вони усамітнилися з начальником в його кабінеті й дали прокурору п’ятнадцять секунд на те, щоби продивитися двадцять сторінок. За десять секунд прокурор пристав на цю пропозицію. Документи були підписані й передані до поліції, а працівники Департаменту боротьби з наркозлочинністю відразу взялися до роботи.

Джером розповів нам, що місяць тому він зв’язався з однією організацією, про яку не знав нічого, крім одного факту: вони промишляли у Батон-Руж. Він був не з тих, хто дозволяє пошити себе в дурні. Запитання цих типів викликали у нього підозри, що вони не зацікавлені у співпраці, а мали на меті заволодіти їхніми наркомережами. Тоді він розірвав стосунки з ними. Згодом, коли в місті бушував ураган Касильда, до будинку Джерома ввірвалася група чоловіків і до смерті налякала його матір і бабусю, після чого викрала його шістнадцятирічну сестру та двох її подруг. Джером сказав, що її забрав Самеді.

— Те саме стверджувала бабуся Джейкоба, — мовила Амая. — Хлопчик описав двох озброєних нападників у масках і третю особу, схожу на Медору. Він докладно розповів, як відбувалося вторгнення, а потім опізнав ватажка банди, показавши мені анатомічний плакат із зображенням людського тіла з прокресленими м’язами, але без шкіри.

— Заради бога! — запротестував Шарбу. — Він вражений історіями своєї бабці. Нічого дивного. Від одного погляду на нашу подругу Медору волосся стає дибки. Це ж чотирирічний хлопчик.

— П’ятирічний, — парирувала Амая. — Джейкоб дуже розумний. Один із найбільш надійних і врівноважених свідків, з яким я спілкувалася за все своє життя.

— Дожилися! Віримо словам чотирирічної дитини!

— Повторюю, йдеться про п’ятирічного хлопчика. П’ятирічного! Особисто я не бачу підстав не вірити йому. Не розумію, чому свідчення дітей викликають сумніви, чому я маю більше покладатися на слова Джерома Ліретта, ніж на слова Джейкоба. Нагадую, що Джером вмовив поліцію відкрити справу, — роздратовано відказала Амая. Джонсон глянув на неї. У нього виникло відчуття дежавю. Йому часто здавалося, що інспекторка говорить про себе.