Диригент

— Сеньйоре Ландісе, ви зробили мені ласку, повідомивши ваш номер телефону. Я розумію, що необхідна мені інформація може бути конфіденційною. Поки що я прошу вас надати інформацію загального характеру, доступну будь-якому відділу кадрів. Ви дуже допомогли б нам, оскільки ми проводимо надзвичайно важливе секретне розслідування. — Вона видала дурненький смішок. — Мені заборонено розповідати подробиці, але... ми підозрюємо, що один із ваших інспекторів замішаний у серйозній справі.

Джонсон мав рацію. Ландіс отримував неабияке задоволення від цієї розмови.

— Моя мета — допомагати поліції усім, чим можу. Уявіть мою реакцію, коли я побачив запит від ФБР. Я дуже радий співпрацювати з вами.

— Ви дуже люб’язні, сеньйоре Ландісе. Само собою, я розраховую на вашу стриманість, адже що довше ми співпрацюватимемо, то більше подробиць розслідування мені доведеться розкрити. Тим паче що йдеться про таку «делікатну» справу. — Вона інтонаційно виділила передостаннє слово, вимовивши його так, ніби закинула вудочку зі спійманою сардиною.

— Звичайно.

— Скажіть мені одну річ: чи всі інспектори виїжджають до місць, де трапилося стихійне лихо?

— Так, я писав вам про це. Вони мусять виїжджати, якщо треба офіційно підтвердити, що компенсацію виплачує відповідний фонд.

— І вони подорожують усією країною?

— Наша асоціація має чотири підрозділи, що обслуговують чотири великі зони, на які поділено США. Інспектори зазвичай пересуваються у межах своєї зони, але, якщо сталася масштабна катастрофа, їхні послуги можуть знадобитися в інших місцях. Як вам відомо, негайне реагування є вирішальним у таких ситуаціях. Іноді ми відряджаємо кількох інспекторів.

— Ви також писали, що вони ніколи не вирушають до певного регіону завчасно, навіть коли йдеться про прогнозований ураган на кшталт Катріни.

— Ми не можемо ризикувати життям наших співробітників. Це немислимо. Цілковите безглуздя. Тим паче що нам довелося би підвищити їм страхову премію, — сміючись, докинув він.

Амая припустила, що це популярний жарт серед працівників страхових компаній. Вона удала, ніби сміється.

— Достатньо того, що вони мають їхати туди. Запевняю вас, ця робота пов’язана з певними ризиками.

— Отже, інспектор має доступ до особистих даних, указаних у страхових полісах. Клієнти часто надають цю інформацію під присягою, чи не так?

— Так, фальшиві дані можуть стати перешкодою для здійснення виплат. Ми попереджаємо про це наших клієнтів під час оформлення страховки, — пояснив Ландіс.

— Авжеж. Чи потрібен інспекторам якийсь дозвіл, аби продивлятися приватну інформацію?

— Посада інспектора автоматично наділяє їх правом доступу до всіх відомостей, що зазначені у полісах, виданих нашими співробітниками.

Амая витримала паузу, уявляючи, як Ландіс облизується і по-котячому потягується.

— Чоловік, якого ми шукаємо, має від п’ятдесяти до шістдесяти років, — мовила вона.

Ландіс замурчав і видав звук, схожий на «ум-м», що посилило подібність із котом, збігаючись з образом, намальованим її уявою.

— Я бачу тут проблему. Майже всі, хто дослужився до інспектора, мають приблизно такий вік. Наша організація цінує відданість справі, але професійні знання та навички вважаються найважливішими. Здобуття досвіду — обов’язкова умова для призначення на цю посаду. У наших компаніях працюють кілька молодих інспекторів, проте більшість належать до згаданої вами вікової категорії.

— Якщо необхідно уточнити, я б сказала, що цей чоловік має років зо п’ятдесят п’ять. Одружений, троє дітей — найбільш імовірно, що двоє синів та одна донька. Не знаю, чи володієте ви такою інформацією, але один із хлопчиків може зватися Майклом. Йому близько десяти років.

— Ми — страхова компанія, яка керує іншими страховими компаніями. Нам відома вся інформація. Працівники зобов’язані оформляти страховку в нашій організації. Крім того, п’ять чи шість років тому ми склали картотеку, куди занесені дати народження усіх співробітників та їхніх дітей. Це дозволяє нам принагідно вітати їх.

— Скажіть, будь ласка, ви маєте офіси лише у Вашингтоні?

— Звісно ні, ми маємо значно більше офісів. До слова, у Вашингтоні розташовані адміністративні будівлі. Наш персонал працює у двох центральних представництвах: у Нью-Йорку та Остіні, Техас.

Амая автоматично підрахувала відстань. Нью-Йорк знаходився найближче від Кейп-Мей, штат Нью-Джерсі; Ґальвестон, Кіллін та Альворд — техаські міста; до Бруксвіля (Оклагома) рукою подати. Також було б нескладно дістатися Флориди та Нового Орлеана... Щоправда, якщо всі інспектори мали доступ до тієї самої інформації, вбивця міг діяти обережно — вилетіти до більш віддаленого місця, де мав пронестися потужний ураган. Амая насмілилася сформулювати останнє прохання: