Диригент

Голос Такер, що бринів десь удалині, був майже невпізнанним. Агентка перелічувала збіги з іншими вбивствами. Амая ще не виплуталася з павутиння сну. Слова Такер були незрозумілими через поганий зв’язок і сильний акцент, тож вона мала докласти зусиль, аби щось розібрати.

— Йдеться про родину Семюелз, але вона нічим не відрізняється від попередніх. Таке враження, ніби ми знову в Техасі. Все сходиться. Батько, мати, троє дітей — двоє хлопчиків та одна дівчинка — і бабуся. Сліди від мотузок, постріли в голову, двадцять другий калібр, батьківська зброя, голови розвернуті на північ, вік жертв збігається.

— Ми помилилися. Він обрав Флориду замість Нового Орлеана, — бідкався Джонсон.

— Ні, ми не помилилися. Там працює половина групи, — заперечив Дюпре.

«Половина», — смиренно подумав Джонсон.

— Агенти Емерсон і Такер продовжать розслідування. Вони наглядатимуть за тілами жертв, оглянуть місце події і всі знайдені там предмети. Щойно надійде дозвіл на перевезення трупів, агенти поїдуть до моргу і будуть присутніми на розтині. Ми залишимося тут. Минуло лише чотири дні після вбивства Алленів. Очевидно, що вбивця поспішає. Що б не спонукало його розправитися з цими родинами, він мчить на всіх парах. Гадаю, він приїде сюди, — мовив Дюпре. — Не проґавить такого шансу.

— Агентко Такер, — перебила Амая, — говорить інспекторка Саласар. Де ви зараз? На місці події?

— Так, ми оглядаємо тіла разом із коронером, — пролунав металевий голос Такер.

— Перевірте, чи не лежить поряд із тілами скрипка. Якщо ви подивитесь на загиблих знизу вгору, то, напевно, знайдете її десь позаду або над їхніми головами. Ймовірно, що скрипка недбало валятиметься, нічим не виділяючись з-поміж інших предметів, що висять на стінах або розкидані на підлозі.

Минуло менше двох секунд, і Такер підтвердила:

— Так, там є скрипка. Приблизне розташування — між головами матері й старшого сина. Злегка нахилена праворуч і напівприкрита перевернутим стільцем. Звідки ви знали?

— Саласар, поясніть мені, в чому річ, — звелів Дюпре.

Амая заплющила очі, знову притулилася головою до віконця і махнула рукою Джонсону, надаючи йому слово.

Оскільки Джонсон був хорошою людиною, він одразу примирився з Амаєю і відповів:

— Агенте Дюпре, ми приїхали. Детектив Булл паркує автомобіль у дворі готелю. Побачимось за хвилину. Агентко Такер, пошукайте смичок. Це важливо. Якщо їх убив диригент, ви його не знайдете.

Дюпре вислухав подробиці свідчень Ендрюса, уважно роздивляючись знімки місць події. Він погодився, що предмет у вітальні Мейсонів — частина плечової опори музичного інструмента, який міг бути скрипкою. Фотограф зосередився на трупах. Хоча місце події потрапило в кадр, накопичення сміття, уламків і всякої всячини, перемішаної із землею, пилом і гілками, заважало скласти уявлення про обстановку кімнати, тим паче що поліція прибрала все, що лежало на трупах. Коли сталися вбивства у Кейп-Мей, Бруксвілі та Кілліні, місця події вважалися наслідком стихійного лиха, тож провідне значення надавалося порятунку тих, хто міг вижити. На інших знімках не було видно нічого схожого на скрипку.

Покосившись на Амаю, Джонсон додав:

— Коли ми були в Техасі, інспекторка Саласар мала розмову з поліціянткою штату, і та сказала їй, що вони складуть інвентар предметів, знайдених на фермі, а потім передадуть їх до державного складу, де вони зберігатимуться до прибуття спадкоємців.

— Добре, — сказав Дюпре. — Займемося цим, щойно поговоримо з Нельсоном. Його начальник пообіцяв, що зателефонує нам за дві хвилини. Агенти Емерсон і Такер приєднаються до нашої бесіди з Тампи.

Начальник був людиною слова, тож рівно за дві хвилини передав слухавку агенту Бреду Нельсону. Дюпре стисло пояснив причину звернення:

— Справа про вбивство родини Ендрюсів багато в чому подібна до серії вбивств, які ми розслідуємо. Відсьогодні справу Ендрюсів розглядатиме ФБР. Ваш колишній начальник у Ґальвестоні надіслав нам усі матеріали розслідування і надав необхідну підтримку. Сподіваємось, що ви теж нам допоможете. Зайве уточнювати, що вам заборонено переказувати зміст нашої бесіди будь-яким особам.

— А з ким я мав би обговорювати нашу бесіду? Гаразд, робіть усе, що бажаєте, — зверхньо відповів Нельсон. — Ця справа мене вже не стосується. До слова, я закінчив розслідування багато місяців тому. Не забудьте нагадати про це Джозефу Ендрюсу. Хай набридає вам.

— Детективе, говорить інспекторка Саласар.

Бред Нельсон покірно вислухав її і роздратовано підтвердив: так, клята скрипка. Вони побачили її від самого початку. Поза всяким сумнівом, то був звичайний декоративний елемент. Скрипка не належить до предметів, що можуть засвідчувати присутність сторонньої людини на місці, де сталося «самогубство-вбивство». Поліція не знайшла нічого підозрілого — ні волосся, ні слідів, ні часток шкіри. Ніщо не вказувало на те, що в будинку побував незнайомець. Скрипка, напевно, була частиною дизайнерського задуму матері. А може, молодший брат почав учитися гри на цьому інструменті.