Диригент

Нянька перегорнула кілька товстих сторінок і зупинилася на старій світлині, де була зображена усміхнена дівчина-підліток із темним кучерявим волоссям, що спадало до середини спини. Саме цей портрет розмістили на плакатах після її зникнення. Поліція повернула фотографію пошкодженою; за всі ці роки зображення пожовтіло, краєчки загнулися, але час не зміг загасити життєрадісний блиск чорних очей. Нянька довго не хотіла зберігати газети під пластиною альбому, хоча зрештою мала встромити їх туди. Але цю світлину вона нічим не прикривала. Їй треба було торкатися паперу. Здавалося, що цей дотик якимось чином наближає її до дівчинки. Якщо покласти знімок під пластик чи скло, він перетвориться на реліквію, на щось мертве, а вона вважала свою доньку живою. Її тіло не поховали, тож фотографія не лежатиме ні в урні, ні в скляній труні. Жінка підвела погляд і роззирнулася довкола. Вона присяглася завжди чекати тут, але зараз їй доведеться піти. На кухонній полиці виднілася її блакитна сумочка; всередині були ліки, паспорт і трохи грошей. Вона знову перевела очі на світлину, обхопила її обома руками й пригорнула до себе, наче малу дитину. Альбом залишила на столі, бо не бачила сенсу ховати його в буфеті. Нянька проштовхнула світлину під сорочку, взяла свою палицю і блакитну сумочку, а потім вийшла з будинку й щільно зачинила за собою двері.

25. Голка

Новий Орлеан, Луїзіана

Амая розглянула світлини, що додавалися до звіту. Фотографії дітей, вочевидь, були взяті зі шкільних архівів. На одній зі світлин Ленкс позував сам, а його дружина фігурувала лише на груповому знімку. Вона уважніше придивилася до сімейного портрета Ленксів. Мартін виявився непримітним сірим чоловічком. Усі деталі його образу — починаючи з туго затягнутого вузла краватки й закінчуючи накрохмаленим коміром білосніжної сорочки — свідчили про педантичність і скрупульозність. Він старанно удавав із себе поважного й розумного чоловіка, підкреслюючи свою інтелігентність окулярами в роговій оправі, що їх зазвичай носять викладачі. Такий чоловік мав тримати все під контролем, але Ленкс дещо перегравав, і це обернулося проти нього. Все було фальшивим — поза, ретельно розчесане волосся, відшліфовані нігті, — видаючи нерішучого кастрованого хлопчика. Вихований суворою матір’ю, він не зміг забезпечити житлом власну родину і мешкав у материному будинку. Амая була певна, що Ленкс вважав принизливим той факт, що йому не вдалося позбутися материнського впливу, і цілком можливо, що прагнення наслідувати приклад успішних батьків спонукало його обрати покірну дружину — жінку, яка скопіювала зачіску свекрухи й боязко дивилася в об’єктив.

Діти геть відрізнялися від батьків. Вони усміхалися щиро й безтурботно, виглядали щасливими. Донька мала довге й скуйовджене рудувате волосся нижче пояса, її усмішка була теплою і довірливою. Амая завважила, що її губи нафарбовані помадою, яка контрастувала з простим, скромним вбранням. Вона не сумнівалася, що дівчинка нанесла макіяж виключно для фотосесії. Уявила, як та стоїть перед дзеркалом у ванній кімнаті й прибирає залишки помади з губ туалетним папером. Усі рідні Ленкса дивилися прямо перед собою, і всі вони легенько торкалися одне одного, за винятком Мартіна, який сидів упівоберта. Амая взяла світлину, де батько був зображений сам; імовірно, що він сфотографувався того ж дня, бо одягнув той самий костюм і ту саму краватку. Вона пересвідчилася, що поза теж збігалася з тією, яку він зайняв на груповому портреті. Все було однаковим — положення рук, підняте підборіддя, розправлені й трохи відведені назад плечі, брижі на одязі. Відрізнявся лише рот. Злобна гримаса, що кривила його обличчя, коли він позував зі своїми рідними, безслідно зникла. Губи були стиснуті, але здавалися розслабленими, немовби натякаючи на бажання посміхнутися. Збільшивши зображення, вона розібрала підпис у нижньому кутку. Клейтон Грей, фотограф.

Телефонна лінія, завдяки якій вони спілкувалися з Емерсоном і Такер, входила до складу аварійної служби. Остання безперервно вищала вже кілька хвилин, тож ніхто не дзвонив із загального телефона. Амая набрала номер, скориставшись мобільним, наданим Дюпре.

Клейтон Грей досі працював. Він повідомив це, перш ніж вона встигла поставити запитання, і додав, що сподівається невдовзі вийти на пенсію, оскільки йому вже важко вставати рано-вранці. Його доньки стануть власницями фотостудії і заправлятимуть справами. Щоправда, коли йому не доведеться щодня ходити на роботу, грітися під ковдрами буде не настільки приємно. Амая зрозуміла, що він усміхається.