Диригент

Звісно, він пам’ятав Ленксів і сумнівався, що хтось у Медісоні міг забути цю родину. Так, він фотографував їх, зробив типовий сімейний портрет, що був надзвичайно популярним за тих часів. У шістдесяті-вісімдесяті роки такі світлини були не менш важливими для представників середнього класу, ніж написані олійними фарбами картини — для аристократів епохи Відродження. Коли почалося масове виробництво цифрових фотоапаратів, клієнти стали рідше навідуватися до фотостудій, хоча деякі урочисті події на кшталт весіль потребували професійної зйомки, здійсненої відомим фотографом. Ні, поліція ніколи не допитувала Грея про спілкування з Ленксами. Чи не пригадує він щось незвичне, що привернуло його увагу під час фотосесії?

— Моя дружина каже, що я помилився у виборі професії і мав би стати психологом, а не фотографом. Поза подружжя на весільних світлинах дозволяє мені визначити з майже стовідсотковою ймовірністю, чи будуть вони разом два роки по тому, — посміюючись, сказав Клейтон. — Не думаю, що цього вчать в університетах. Йдеться про положення тіла та рук, але особливе значення має рот. Знаєте, хоча заведено вважати, що очі — дзеркало душі, губи можуть розповісти мені набагато більше.

Усміхнувшись, Амая відказала:

— Ваша дружина має рацію. Це називається невербальна мова.

Дуже затребувана спеціальність.

— Я візьму це до уваги. Коли я вийду на пенсію і мені набридне байдикувати в ліжку, можливо, я вступлю до університету й отримаю нову професію, — засміявся він.

— Чи пам’ятаєте ви, коли зробили той портрет?

— Не думайте, що я маю пам’ять як у слона. Здебільшого я можу доволі точно пригадати, як проходили фотосесії, особливо якщо зазирну до своїх записників (усі документи зберігаються в архіві). Але вбивство Ленксів настільки шокувало нас, що ми постійно згадуємо різні подробиці, пов’язані з ними, — ця жахлива історія закарбувалася у пам’яті. Вони прийшли до мене за два місяці до трагедії. Батько Мартін тричі відвідував мою студію, перш ніж прийняти рішення. Він був дуже прискіпливим і вибагливим чоловіком. Зазвичай ми показуємо клієнтам альбом із добіркою наших найкращих робіт, портретами родин із різною кількістю членів, різного віку, складу тощо. Однак він вимагав більшого — попросив показати йому студію, всі можливі фони й навіть типи освітлення. Коли Ленкс привів своїх рідних, все було визначено наперед включно з кріслами та стільцями, де вони мали сісти.

— Можна сказати, що йому подобалося все контролювати, — зауважила Амая.

— Манія контролю не дуже допомогла Ленксу. Попервах здавалося, що все пройде добре. Сім’я зайняла відповідну позу, і я зробив кілька пробних знімків. Та Мартін був незадоволений. Він змінив порядок, у якому вони влаштувалися, змусивши всіх пересідати вісім разів. Ця метушня явно веселила дітей, проте його дружина була збентежена. Тоді сеньйор Ленкс запропонував, щоб молодший син вийшов із кадру. Сеньйора Ленкс почала бурчати, що це смішно, і, хоча вона була дуже тихою і сором’язливою жінкою, її слів виявилося достатньо, аби Мартін Ленкс відмовився від свого задуму. Вони обрали мій найперший знімок — той, що згодом був надрукований у газетах, той, який маєте ви. Інші проби я не зберіг — тоді вони не були важливими доказами, тож я знищив їх. Але ця світлина, що зараз лежить переді мною, містить вдосталь інформації. Принаймні я так думаю.

— Добре, сеньйоре Грею, — захоплено мовила вона. — Починайте чаклувати. Розкажіть мені, що ви бачите на світлині.

— Зверніть увагу на рот Ленкса. Лінія губ нагадує поріз від сокири.

Амая зачудовано кивнула. Її перше враження було саме таким.

— За сорок років моєї практики я часто бачив такий вираз, я називаю його «синдромом мокрої нареченої».

Амая подивилася на збільшене зображення на своєму комп’ютері й окреслила олівцем рот чоловіка.

— Мокра наречена? Поясніть, будь ласка.

— На щастя, останнім часом багато чого змінилося. Шлюб уже не вважається головною життєвою метою, але раніше матримоніальні плани мали вирішальне значення для багатьох чоловіків і більшості жінок. Нині заміжжя вважається приємним бонусом, подією, що може статися. Я знав кількох жінок і навіть чоловіків, які так ідеалізували цю мить, що доходили до ідіотизму. Ось це я й називаю поведінкою «мокрої нареченої», оскільки дівчата частіше виявляють схильність до неї. Такі жінки мріють про заміжжя з раннього дитинства. Вони прагнуть не закохатися або просто зустріти людину, з якою можна розділити своє життя, а взяти шлюб. Фантазують про весілля, яке бачать у рожевому світлі, і розписують усе до найдрібніших подробиць. — Він розсміявся.

Усміхнувшись, вона кивнула.

— Я знаю, що ви маєте на увазі.

Грей жваво провадив далі: