Диригент

— Жодних проблем. У випуску новин сказали, що ураган буде грандіозним.

Джонсон увімкнув диктофон.

— Бездоганний огляд місця злочину неможливий без допомоги п’ятьох експертів, а саме: фотографа, фахівця з криміналістичної планіметрії, експерта з виявлення слідів, судмедексперта й хіміка, — перелічував він, проходячи залою і продивляючись усі двісті двадцять дві світлини, що додавалися до звіту. Тим часом Білл Шарбу і Джейсон Булл розкладали їх на столі разом з Амаєю. — Судячи з кількості фотоматеріалів, усі зазначені експерти взяли участь в огляді місця вбивства родини Ендрюсів.

Усі лампочки на стелі були увімкнені, так само як і два настільні ліхтарі, що їх привласнив Дюпре, обходячи підрозділ Служби порятунку. Інтенсивне освітлення надавало ще більш зловісного вигляду моторошним фотографіям, що усівали величезний стіл. Кадри насильницької смерті були яскравими й чіткими; кольорова гама охоплювала різні відтінки й текстури — сірі, блакитнуваті, матові, сухі, маслянисті та жирні. Виникала ілюзія перебування в похмурій криміналістичній лабораторії.

Амая була не єдиною, хто звернув на це увагу. Вона помітила, що Шарбу і Булл стали навдивовижу мовчазними. Ці мужні чоловіки мало чого боялися. Амая не сумнівалася, що за роки небезпечної роботи вони бачили все. Однак, коли детективи допомагали їй розносити знімки, їхні обличчя відбивали сильне хвилювання. На більшості зображень було видно крупним планом краплі крові, волосисті волокна або запилені сліди. Шматки клейкої стрічки з проставленими номерами й вимірювальні шкали, що прикріплювалися до фотографій, перетворювали їх на бюрократичну формальність, позбавляли будь-якої людяності, але це не стосувалося загальних планів, голів жертв, розвернутих в один бік, калюж крові під тілами, відзнятих зблизька облич. Цей кошмар був реальним. Так, новоорлеанські детективи — круті хлопці, звиклі полювати на наркоторговців, битися з хуліганами, бути свідками перестрілок злочинних банд, бачити трупи, розкидані на хідниках. Дикість і звірство повсякденної агресії викликали огиду й відразу, але серійні вбивства видавалися психічним відхиленням, збоченням, патологією, що лякала й водночас спантеличувала.

Дюпре мав рацію: для будь-якої людини, що мала сім’ю, можливість проникнути в думки вбивці такого штибу була прямим шляхом до пекла. Вона пожаліла чоловіків, адже знала, що занурення у внутрішній світ серійного вбивці змінить геть усе — віднині вони сприймають інакше як себе, так і оточення. Коли ми визнаємо, що хтось здатен на такі діяння, ми приймаємо темний бік людської сутності, а отже, приховане зло нашої власної сутності.

Амая витягла теку з картонної коробки й підійшла до столу.

— Детективе Булле, — мовила вона, простягнувши йому документи.

Він підняв погляд, і, коли їхні очі зустрілися, Амая розпізнала серйозний, стриманий вираз, який свідчив про відчуття жаху, що переповнювало його.

— Це знімки скрипки, зроблені на прохання Джозефа Ендрюса молодшого. Чи не могли би ви перекласти їх на інший стіл? — Вона вказала в глиб зали.

Він кивнув, мовчки взяв теку і рушив до столу, розташованого поряд із письмовою дошкою.

— Робота проводилася ретельно, — диктував далі Джонсон. — До матеріалів справи додається звіт кожного експерта з докладним описом його роботи у хронологічній послідовності; крім того, розкрито кліматичні й орографічні особливості. Оскільки вбивство було вчинено в будинку, враховувалися такі дані, як внутрішня і зовнішня температура, а також той факт, що одне з вікон було розбите. — Він нахилився ближче до диктофона, що лежав посеред столу. — Наскільки я бачу, всі висновки експертів задокументовані належним чином. На деяких знімках містяться докази злочину з письмовим поясненням, що це за предмети і де вони були знайдені.

Амая вказала на низку світлин із зображенням крапель крові, що вільно падали, стікали або розбризкувалися на твердій поверхні. Всі були пронумеровані, і до кожної кріпилася метрична шкала.

— Збір доказів, збереження і ланцюг поставок не викликають заперечень, — зауважила вона. — Всі зразки були сфотографовані й розкладені у паперові конверти з відповідними наліпками.

Джонсон привернув увагу детективів до другої низки фотографій, зроблених у темному приміщенні із застосуванням яскравого освітлення.

— Що це таке? — поцікавився Шарбу.

— Наші ґальвестонські друзі були прискіпливими. На цих знімках показано процес пошуку прихованої крові за допомогою реактиву люмінол і спеціального освітлення. Експерти не знайшли ознак того, що хтось намагався приховати сліди крові чи будь-якої іншої рідини.

Читаючи звіт, Амая час від часу проглядала фотографії слідів.

— Для виявлення слідів використовувалися різні реактиви й кольорові порошки, — мовила вона, вказуючи на іншу групу світлин і не відриваючи очей від звіту. — Всі сліди, зафіксовані в будинку, належали членам родини. Аналогічним чином усі волосисті волокна, знайдені на місці події, зберігалися в окремих конвертах. За результатами експертизи, це волосся Ендрюсів.

Дюпре зупинився біля Джонсона й Амаї.