Диригент

— Отже, огляд місця злочину був здійснений бездоганно.

— На мою думку, вони зробили все ідеально, — підтвердила Амая.

— Тоді... Чому? — спитав Дюпре.

Джонсон та Амая переглянулися.

— Що ви маєте на увазі? — уточнив Джонсон.

— Ґальвестонська поліція вже надсилала нам на електронну пошту звіти, цифрові фотографії... всі матеріали, що зазвичай додаються до справи. Чому ж тоді, коли ми попросили фотографії скрипки, капітан Рід відрядив із Ґальвестона двох патрульних, попри штормове попередження через Катріну?

— Не знаю. Чому? — перепитав Джонсон.

— От і я не знаю, — зізнався Дюпре. — З якоїсь причини начальник Бреда Нельсона вирішив, що має відправити нам оригінальні знімки. На його думку, це важливо і терміново.

— Може, горе юного Ендрюса розчулило його серце і він почувається винним, розуміючи, що ми можемо повторно відкрити справу, — припустив Джонсон.

— А може, на відміну від Бреда Нельсона, він не настільки впевнений, що на початку розслідування все робилося як слід, — сказала Амая.

Джонсон знизав плечима.

— Як я вже казав, — зазначив він і широко розвів руки, немовби охоплюючи весь стіл, — вони працювали бездоганно.

— А скрипка? — поцікавився Дюпре, підвівши їх до столу, за яким вмостився Джейсон Булл.

— Те саме стосується і скрипки. Чиста, професійна робота. Так, це правда, що друга експертиза була проведена після того, як бригада прибиральників очистила місце злочину, але на загальних фотографіях і на тих, що були відзняті згори, добре видно скрипку. На ній немає жодних відмітин, бризок або прилиплих часток. Ми можемо відсканувати оригінальні знімки, зроблені до прибирання, і спробувати збільшити їх, хоча, відверто кажучи, експерти такого рівня навряд чи могли не помітити якогось сліду. Надто старанно вони працювали.

Джейсон Булл кашлянув.

— Слухаємо вас. — Амая запросила його висловитися.

— Мабуть, це нічого не означає. Я не є експертом і не розбираюсь...

— Булле, ви щось побачили? — наполегливо спитав Дюпре.

— Може, я помиляюсь, — мовив він, тицьнувши пальцем в одну із фотографій, — але мені здається, що внизу щось написано.

Всі схилилися над світлиною, на яку вказував детектив. Скрипка була зображена крупним планом; під плечовою опорою, там, де лак облупився на деревині, розрізнялася якась хвиляста лінія.

— Скидається на звичайну подряпину, спричинену зіткненням із більш твердою поверхнею, — зауважив Джонсон.

Дюпре підняв світлину затягнутими в рукавиці пальцями й глянув на неї зблизька.

— Ця лінія начебто продовжується після кривої, утвореної вигином деки. Чи є інший знімок, де її краще видно?

Вони продивилися всі знімки один за одним, але не знайшли жодного, де можна було б визначити, чи тягнеться лінія далі.

Дюпре роздратовано зітхнув.

— Треба пошукати у фотографіях місця події, де скрипка знята з правого боку, прихиленою до каміна, — запропонувала Амая, метнувшись до столу. Інші агенти рушили слідом за нею. Дівчина уважно проглянула фотографії і зрештою обрала дві. — Ось тут чудово видно бік скрипки, хоча з такої відстані не вдасться розгледіти, де закінчується ця позначка. Надіслані капітаном фотографії мають дуже високу якість. Якщо ми прислухаємося до поради Джонсона — відскануємо їх і спробуємо збільшити, гадаю, зображення вийде чіткішим.

— Дійте, — звелів Дюпре.

28. Сховався в усіх на видноті

Новий Орлеан, Луїзіана

За останню годину дощ посилився. Бурхливі потоки води обрушувалися на вікна з таким шумом, немовби хтось жбурляв у них жменями гравію. Вітер не вщухав. Далекий гуркіт грому нагадував монотонне безперервне відлуння, а за обрієм, де скупчилися грозові хмари, спалахували блискавки. Національний ураганний центр підтвердив, що око урагану в п’ятдесят миль завширшки охопило всю Мексиканську затоку й безжально насувалося на Новий Орлеан.

Амая позирнула у бік вікна, здивована оглушливим тріском, що вже не вперше доносився звідти. Вона вкотре запитала себе, чи буде достатньо засобів, використаних пожежниками, — обгортального паперу й ізоляційної стрічки, — щоб захистити людей, якщо вітер виб’є шибки й уламки скла розлетяться кімнатою. Аж раптом сама природа відповіла на її запитання: небо розколола сліпуча блискавка, внаслідок чого на папері відбилася тінь, що утворила ґратчастий візерунок на кшталт кліток для хрестиків-нуликів.

Дівчина витратила кілька хвилин на те, щоб відсканувати знімки й збільшити необхідне зображення. Трохи більше часу зайняло застосування програми розпізнавання почерку.

Приблизний результат був таким:

Програма визначила, що форма, розмір і чіткість штрихів співвідносяться з людським почерком. Не виключено, що Джонсон мав рацію і це випадкова подряпина, але не варто відкидати можливість того, що йшлося про дещо інше. Роздивляючись імовірний підпис, Амая виявила певну схожість із літерами I, N, R, а також із комбінацією літер MN. Останній розчерк здавався якимось незавершеним, такою собі паузою перед наступним словом.

Вона заперечно хитнула головою і здалася. «Може, це просто подряпина».