Диригент

Вона не любила темряви. Тим паче темряви в поєднанні з тишею, адже тиша дозволяє розчути всі звуки. Можливо, тому Амая запитала у Джонсона:

— Агенте Джонсоне, чим вас дратує Такер?

— Так, — підхопив детектив Шарбу, явно розвеселившись. — Чим вас дратує Такер? Говорячи з нею по телефону, ви три чи чотири рази перебивали її. А коли ви розмовляли з капітаном відділку Ґальвестона, мені здалося, що ви назвали її...

— Невблаганна Такер, — завершив фразу Джонсон.

Якщо не рахувати скупих відблисків, що пробивалися з коридору — звідти, де горіли світлові покажчики аварійних виходів, — усюди панував морок. Амая не бачила Джонсона. Ось чому її здивувало, коли він відповів:

— Вона мені не подобається.

Це зізнання, позбавлене будь-яких виправдань або вивертів, було таким щирим, що Амая і Шарбу зареготали.

— Стривайте, — заспокоївшись, попросив Шарбу. — Деяких людей ми терпіти не можемо через запах їхнього одеколону, тембр голосу або манеру пити каву. Це ваш випадок? Чи ви справді її ненавидите?

Джонсон замислився на пару секунд.

— Мені б хотілося вірити, що я не відчуваю істинної ненависті ні до кого, за винятком педофілів, серійних убивць і ворогів Америки. — Було очевидно, що він посміхається, вимовляючи ці слова. — Агентка Такер не подобається мені, бо їй бракує відданості.

Амая обміркувала його відповідь:

— Відданість видається мені абстрактним поняттям — принаймні у вашому трактуванні. Я можу зрозуміти відданість тим, хто нас любить, нашим рідним, друзям дитинства... Мені важко судити, бо я вперше проводжу розслідування з групою, хоча, само собою, я проходила практику в університеті і працювала в поліції. Я розумію, наскільки важливо бути чесною і виконувати свій обов’язок, але я ніколи не відчувала себе невід’ємною частиною колективу, і ніхто не вимагав від мене безумовної вірності.

Джонсон не погодився.

— Ви кажете, що погано розумієтесь на цій темі, але за кілька годин ви виявили більшу відданість нашій групі, ніж Такер за все своє життя. А ще мене обурило, що вона дзвонила до Ґальвестона, хоча Дюпре сказав їй, що зателефонує капітану, щойно закінчить розмову з нею. — Він сердито засопів. — Невблаганна Такер! Повірте мені: якби працівники Національного ураганного центру були знайомі з нею, вони б назвали цей ураган на її честь. Така ж безжальна, руйнівна сила. Відсутність відданості шкодить розслідуванню; той факт, що вона випередила інших у гонитві за славою, міг справити погане враження на капітана Ріда. Ця жінка не подобається мені, та й годі! Хіба ви не помітили, як вона трималася під час нашої бесіди? Якщо позиція Нельсона здалася їй дивною, чому вона не поділилася своїми підозрами з групою, щоб ми всі могли взятися до роботи? Я знаю, що вона розумна. Причина такої поведінки полягає в тому, що Такер — кар’єристка. Запевняю вас, вона передасть керівництву персональний звіт, де чітко й зрозуміло розпише, якими ідеями, версіями або здобутками можна завдячувати їй. Вона не хоче бути відданою ні Дюпре, ні нашій групі.

Амая осмислювала почуте.

— А Емерсон?

Фиркання Джонсона стало гучнішим. Вона була певна, що він хитнув головою.

— Емерсон — підлиза. Не надто талановитий, хоча вміє працювати в команді. Знає, що Такер розумніша за нього, тож, якщо він відмовиться бути її тінню, ніяке кар’єрне зростання йому не світить. Ось чому він служить їй. Емерсон — поплічник. Тупуватий, але відданий.

— Ви добре знаєте Дюпре. Якої думки він про неї, чому тримає її у своїй команді?

— Його не хвилює нічого, крім належного розслідування, а Такер — дуже хороша фахівчиня. До того ж йому байдуже. — Трохи помовчавши, він сумно додав: — Такер наступає Дюпре на п’яти, а він нібито не переймається.

— Стривайте, — посміюючись, мовив Шарбу, — скидається на справжню змову.

Амая висловлювалася більш конкретно.

— Гадаєте, Такер зазіхає на посаду Дюпре?

Джонсон засміявся без особливої охоти.

— Її бажання — одна річ, а її можливості — зовсім інша. Такер — чудова слідча, але Дюпре — голка в копиці сіна. Подібні агенти народжуються раз на п’ятнадцять чи двадцять років. Найвищий рівень. Такер здається мені невідданою, бо так воно і є. Вона вчиняє егоїстично, висуваючи свої амбіції на перший план і нехтуючи інтересами групового розслідування. Скажу вам відверто, Саласар: я не належу ні до «голок у копиці сіна», ні до «поплічників»; я б ніколи не став аплодувати інтригану лише для того, щоб заручитися підтримкою впливової особи.

Амая кивнула, згадавши, що чула ті самі слова від Дюпре, коли вони розмовляли на сходовому майданчику.

— А ви часом не знаєте, чим заклопотаний наш начальник? — насмілилася спитати вона. Можливо, її надихнула темрява, якої вона так боялася. — Ви теж бачили, що він про щось шепочеться з детективом Буллом.

— Інспекторко Саласар, ви маєте зрозуміти одну важливу рису Дюпре: він завжди чимось заклопотаний, випереджає всіх на один крок, зазирає у завтрашній день; усе це, безсумнівно, сприяє тому, що він має стурбований вигляд, наче Атлант, що несе світ на своїх плечах.

— Я помітив, що він рідко усміхається, — зауважив Шарбу.