Диригент

Нянька почула свист вітру, шум і тріск біля свого вуха, коли кулак врізався у панель за її спиною. Ноги старенької підломилися, і вона сповзла на підлогу. Сидячи навпочіпки, вона намацала онімілими пальцями край нещільно причинених дверей. Штовхнувши їх, Нянька порачкувала далі, аж доки тепле вологе повітря не дало їй зрозуміти, що вона опинилася в коридорі. Там було не так темно, бо маленькі світлові індикатори у вигляді зелених стрілок вказували у бік виходу. Діставшись стіни, вона схопилася за виступ і насилу підвелася. Вчепившись руками у тверду поверхню, вона попрямувала вперед, запитуючи себе, чому досі чує тихий плач тієї жінки, аж доки не збагнула, що це її власні схлипування. Трохи згодом Нянька зупинилася і змусила себе ритмічно дихати, намагаючись заспокоїтися. Протяг, що дув коридором, ставав дедалі сильнішим, немовби вона не блукала проходом стадіону, а потрапила до вітряного тунелю.

Внизу, під спідницею, розпливалося щось мокре. Перевіряти не було потреби, але вона все ж таки піднесла руку до піхви й торкнулася ганебної плями. Аж раптом світло увімкнулося, і Нянька зайшлася криком.

30. Сьогодні вночі цього не станеться

Новий Орлеан, Луїзіана

Понеділок, п’ята година ранку, 29 серпня 2005 р.

Амая насторожила вуха, прислухаючись до розміреного дихання Джонсона й Шарбу. Чоловіки міцно спали на розкладачках, не зважаючи на шал бурі й безперервне дзеленчання телефонів, що доносилося із сусідньої зали, де розмістився кол-центр Служби порятунку. Дівчина припустила, що Дюпре й Булл досі займаються своїми таємничими справами в якійсь частині приміщення. Вона натиснула на кнопку годинника. Майже п’ята ранку. Невдовзі настане світанок, хоча обклеєне обгортальним папером вікно не дозволяло розгледіти проблисків світла. Піддавшись на вмовляння Джонсона, вона погодилася трохи полежати, але навіть не зняла кросівок.

Звідти їй було видно стіл, де лежали кілька знімків місць події, відібрані ними сьогодні. Скрізь панували безлад, хаос і смерть; відчувалося вирування урагану, що безжалісно вторгався до будинків; руйнівна сила природи й ще страшніша людська жорстокість. Вона не сумнівалася, що наблизилася до розгадки, і саме тому невтомно запитувала себе про невиразні думки, що не давали їй спокою. Відповідь була там, на місцях події, де зловмисник знову і знову відтворював сценарій власного бажання. Може, то була своєрідна терапія, завдяки якій він виплескував особисті переживання на інших людей? А може, йшлося про репетицію основної п’єси? Чому ж тоді він не вбив свою другу родину? Чого він чекав? Скільки ще репетицій йому потрібно?

Заплющуючи очі, Амая вкотре бачила перед собою світлину Ленкса, який посміхався фотографу. Вона зіставляла його обличчя з обличчям Бреда Нельсона на груповому знімку, зробленому в Національний день поліції. Порівнювала рудувате волосся доньок обох чоловіків. Згадувала дружину Ленкса з її святенницьким, боязким виглядом і спокійну дружину Нельсона, яка усміхалася навіть на водійському посвідченні. Капітан Рід сказав, що вона працювала у сфері нерухомості. Жінки були зовсім різні! Вона запитала себе, чи такою мала бути «корекція», до якої вдався би психопат, розпочавши нове життя. Вродлива незалежна жінка не дуже підходила Ленксу. Щоправда, Рід натякав, що Нельсон не вперше втрачав над собою контроль, хоча раніше поводився більш стримано. Можливо, він намагався показати жінці, хто в домі господар. Сара Нельсон впевнено усміхалася в об’єктив, але Амая розуміла, що це нічого не означає. Чи могла Сара терпіти агресію з боку чоловіка? Або принаймні спалахи його гніву? Той, хто трощить предмети, може переключитися на людей. Це проміжний етап. Показово, що згодом Нельсон крадькома заходив до церкви. Амая подумала, що було б цікаво подивитися на фотографії будинку Нельсона, відзняті до і після вчиненого ним погрому. Його дружина забрала дітей і покинула Ґальвестон, подолавши тисячу двісті миль. Як би вчинив Ленкс у такій ситуації? Вирішив би проблему так само, як зробив це колись? Безперечно, він вирушив би слідом за ними. От тільки зараз він був поліціянтом, що забезпечував правопорядок, тож не міг просто взяти й побігти за дружиною та дітьми, аби розправитися з ними.