На футбольних меридіанах

Китайський спорт впевнено виходить на велику міжнародну арену. А мине небагато часу, і не залишиться жодного виду спорту, в якому не довелось би серйозно рахуватись з командами Народного Китаю. Інакше і не може бути, бо і комуністична партія країни, і її уряд постійно піклуються про розвиток масового спорту, про надання можливості населенню всієї країни займатись фізичною культурою, не шкодують коштів, щоб забезпечити своїх спортсменів всім необхідним. Яскравим доказом цього є новий пекінський стадіон на сто тисяч місць, який нагадує наші Лужники.

Ми вилітали з цієї країни, сповнені радісних вражень, знаючи, що розсталися з вірними і щирими друзями, про чудові досягнення яких у всіх галузях життя ми ще не раз почуємо.

9

До початку фінальної частини VІ чемпіонату світу з футбола, в якій вперше мали взяти участь і представники Радянського Союзу, залишались лічені місяці. В нашій країні все йшло своїм звичаєм: проводились змагання, забивались голи, підраховувались очка. Але думками всіх болільників, гравців і тренерів дедалі більше починав володіти Кубок Жюля Ріме.

Звичайно, причиною цього було не те, що цей кубок, який важить понад кілограм, зроблений з чистого золота і його за всіма ознаками можна вважати дуже цінним спортивним трофеєм. Всі розуміли, що цим кубком буде нагороджений справді найсильніший футбольний колектив – такий, що не знає рівних на зеленому полі. Підігрівав пристрасті ще один фактор: роками точилася велика неофіціальна битва між футболістами Європи і Південної Америки, і всім не терпілося дізнатись, який же континент на цей раз виявиться сильнішим.

Спортивна преса присвячувала все більше уваги наступним змаганням у Швеції. Одне слово, спортивне повітря світу дихало грозою: його мали от-от прорізати перші блискавки.

Природно, ми пильно стежили за тим, що діється в різних країнах.

По суті чемпіонат почався ще наприкінці 1956 року – відбірковими іграми. На початок 1957 року стали вже відомі дванадцять команд, які завоювали право продовжувати змагання. Це збірні команди Англії, Франції, Угорщини, Чехословаччини, Австрії, СРСР, Югославії, Шотландії, Бразілії, Аргентіни, Парагваю і Мексіки. Ще два фіналісти були звільнені од відбіркових ігор – команди Швеції (як представник країни, де проводиться чемпіонат) і ФРН – як переможець минулого чемпіонату.

У лютому 1958 року став відомий ще один, п’ятнадцятий фіналіст – команда Ірландії, яка перемогла італійців. Але мали відбутись ще дві зустрічі, які повинні були виявити шістнадцятого учасника фінального турніру. В цих зустрічах збирались помірятися силою футболісти Уельсу й Ізраїлю. Та оскільки у півфінальних іграх відбіркових змагань азіатсько-африканської зони зустрічались між собою Ізраїль – Індонезія і Судан – Єгипет, то єгиптяни і суданці заздалегідь відмовились від можливого матчу з ізраїльцями на знак протесту проти політики, яку проводив уряд їх країни. А футболісти Індонезії з почуття солідарності з народами, які борються проти колоніалізму, також відмовились від матчу з ізраїльцями.

Отож могло виникнути дивне становище: команда Ізраїлю без жодного матчу, без єдиної перемоги здобула б право на участь у фіналі. Це було б явною несправедливістю. І спортсмени багатьох країн, щоб запобігти цьому, запротестували. Тоді міжнародна федерація футбола (ФІФА) шляхом досить складного жеребкування визначила суперника для ізраїльців. Ним стала команда Уельсу.

Нарешті були зіграні і останні два матчі між цими командами. В обох перемогли валійці з однаковим рахунком 2:0.

Тепер можна було вже складати і турнірні таблиці. Не буду нагадувати порядок змагань, він, мабуть, добре відомий всім любителям футбола. Зазначу лише, що розклад ігор був дуже напружений і треба було мати багато сил, щоб успішно провести в короткий час таку кількість виключно важких матчів. Адже фінал проводився з 8 по 29 червня, а турнір починався з 1/8 фіналу, причому, цей відрізок чемпіонату передбачав ігри за круговою системою і лише наступні три – з вибуванням команд після поразки. Отже, нас чекало велике напруження.

Готуючись до поїздки в Швецію, збірна СРСР провела кілька контрольних матчів. Беру на себе сміливість сказати, що ми в хорошому стилі перемогли сильних футболістів Болгарії (4:0) та НДР (3:1). 18 травня ми зустрілись із збірною Англії, якій судилося бути нашим суперником в Швеції під час ігор 1/8 фіналу.

Цей останній матч, природно, мав велике значення і для нас, і для грізних синів Альбіона. Обидві сторони розуміли: відбувається заключна перевірка сил, іде найретельніша розвідка. І ми доклали чимало зусиль, щоб зіграти якомога краще. Але, як відомо, цей матч не дав перемоги жодній стороні, він закінчився мирним рахунком – 1:1.