Рубаї

275Коли у мудрого є тайна будь-яка,Хай в серці криється у нього, як Анкá*.З малої рісочки стає перлина в мушлі,Коли глибінь її оточує морська.* Казковий птах.

* * *

276Я тільки й знаю, що знання шукаю,В найглибші таємниці проникаю.Я думаю вже сімдесят два роки -I бачу, що нічого я не знаю.

* * *

277Надії зернятко серед зерна зостанеться.Не буде нас, а дім і глек вина зостанеться.Пропий із друзями все золото, що маєш!А ні, то ворогу твоя казна дістанеться.

* * *

278

Мене всі недруги філософом зовуть.Бог свідок, що обрав собі я іншу путь.Прийшовши з безвісті у цю долину горя,Принаймні знаю я, ким сам я хочу буть.

* * *

279Цей світ і дня мені не дав прожить на волі,Своїми втіхами не тамував він болі.Довгенько вчився я в його суворій школі,Та не скінчив її, не став я майстром Долі.

* * *

280Не можу сонця я сховать за рожі-квіти,Ні тайну виявить, яку привик таїти.У океані дум знайшов перлину - розум,I я перлину ту не смію провертіти.

* * *

281Ми - сонце щастя й горя океан.Ми справедливість любим - і обман.Злі й добрі ми, довершені й нікчемні,

Іржаве дзеркало й Джемшідів жбан.

* * *

282Я не по бідності обходжусь без вина.Мені ні суд людський, ні кара не страшна.Я п'ю лише тоді, коли на серці радість.А нині в серці ти - і я не п'ю вина!

* * *

283Хто-небудь виступить і всім гукає: «Ось я!»Сріблом і золотом у вічі сяє: «Ось я!»Та тільки, тільки-но налагодиться жити,Як Смерть із засідки вже виступає: «Ось я!»

* * *

284Назавжди вийшов я з недоброго житла,Де порохом стають усі людські діла.Хай той потішиться, що смерть мене взяла,Хто вигулькне живий із-під її крила.

* * *

285Ще вчора виспіли плоди твоїх надій,Усе одержав ти, чого жадав, радій!Та знай: без тебе все рішається зарані,Що потім на путі трапляється твоїй.

* * *

286Купив я глечика у гончара в крамниці,I він одкрив мені предивні таємниці.Він мовив: «Був я шах, мав щирозлотний келихI став я глечиком для кожного п'яниці!»

* * *

287З гілля надій моїх діждавши урожаю,Своєї долі нить простежу я до краю.Чи довго скнітиму в тіснім життя затворі?Коли до небуття я двері відшукаю?

* * *

288Якби в ділах Небес неправди не було,Ніхто б не докоряв їм за щоденне зло.

Якби над Долею стояла справедливість,Чому б у мудрого схилялося чоло?

* * *

289Для тебе загадки в житті на кожнім кроці,Ти в мислях плаваєш, як тріска у потоці.Із квітів та вина влаштуй для себе рай,Бо хто зна, чи його ти знайдеш на тім боці.

* * *

290Цей океан буття прийшов із тьми віків.Перлину тайн його ніхто не провертів.Ми розмовляємо про наші власні справи,А перед тим, що є, ми не знаходим слів.

* * *