Таємниця Пурпурової планети

Я також засміялася, уявивши цю картину. Багатоголовий бандюга Вогнехвіст, що звик не лише грабувати космічні кораблі, а й бурхати полум’ям зі всіх своїх десяти голів на мирних космічних туристів, змушений смоктати молочко з пляшечок!

Ми з Люмом, Гарбузиком та хлюсиком уже підлітали до Планети Пухнастої Кицунії, коли нас наздогнав якийсь космічний корабель. З усього було видно, що це бойовий корабель, адже він, мов їжак, був укритий протоновими гарматами, і наміри тих, хто перебував всередині корабля-нападника, були далеко не миролюбні.

— Здається, це наш давній знайомий Великий Володар Темряви Краш, — промовив Люм і пильно поглянув на мене. — Олю, ти не боїшся?

Чесно кажучи, мені на мить стало страшно. Адже ми були зовсім беззахисні. Люм переносив нас крізь космічний простір лише за допомогою свого чарівного космічного плаща. Ми просто вхопилися за його поли й ніяк не були готові до бою. У порівнянні з величезним бойовим кораблем Краша сріблистий космоплащ Люма видавався дитячою забавкою. Один постріл з протонової гармати — і ми перетворимося на порох. Та я намагалася не показати свого страху.

«Треба щось придумати», — звеліла я собі і почала перебирати речі у своєму рюкзаку. До рук мені потрапила смішна синя шапочка з навушниками. Насправді це був УПС — Універсальний Перетворювач Слів, який винайшов мій тато. Цей прилад може вловлювати розмови будь-яких мислячих живих істот і розшифровувати їх, заради друзів долає свій страх і кидається їх рятувати.

Промовивши це, Люм за допомогою променів підтягнув до себе піратський корабель, легко відчинив вхідний люк, і за мить ми вже були на його борту.

Краш стояв, оточений космопацюками, і всі вони спрямували на нас із Люмом смертоносні бластери. Маленька смарагдова мавпочка зіщулилася під стіною і тремтіла від переляку. На її шию було надягнено жорсткий повідець, кінець від якого Краш тримав у своїй пазурястій лапі.

— Ану, негайно відпусти Дзиґу! — гнівно крикнув Люм.

Але Краш лише хижо ошкірився й зневажливо відказав:

— А що ти мені зробиш? Доки в мене в руках твоя хвостата подружка — ти безсилий. Один необачний рух, і від неї не залишиться й мокрого місця!

Та це було останнє, що сказав Краш. Блискавичним рухом Люм розкинув поли свого плаща, накрив ними озброєних піратів, і ті завмерли на місці, не в змозі поворухнутися.

Тільки смарагдова мавпочка зі смішними китичками на вушках підбігла до нас, подзенькуючи дзвіночком, прив’язаним до хвоста. Я швидко розстебнула повідець на шиї Дзиґи, а тоді підійшла до Краша. Грізний космопірат, Великий Володар Всесвіту стояв у смішній позі, широко розставивши лапи й ошкіривши довгі гострі зуби.

Розділ шостий

де підданці Краша врешті бачать, ким він є насправді, а космомиш продовжує нам погрожувати

Нарешті ми могли як слід роздивитися грізного Володаря планети Морок. Я помітила на його розкішному фіолетовому хутрі невеличку металеву змійку. Варто було ледь потягти за бігунець, як змійка розкрилася, і маскувальне хутро впало з Краша додолу. Перед очима вражених космопацюків постав справжній Краш. То був плюгавий сіренький космомиш, який щулився і перелякано мружився на світлі.

Крашеві пощастило, що його підданці-космопацюки все ще стояли, завмерши в дивних позах. Адже плащ Люма виявився не лише здатним переносити золоточубого хлопчика у космічному просторі. Цей суперплащ був ще й могутньою зброєю проти піратів. Варто було накинути його на озброєного нападника, як той завмирав на місці й не міг поворухнути пальцем.

Тепер, коли Краш позбувся свого маскувального хутра, він виглядав жалюгідно. Але й зараз підступний гризун намагався залякати нас.

— Не радійте, ще надійде мій час! Планета Морок ще підкорить усю Фруктову галактику! І ти, золоточубий хлопчисько, ще будеш прислужувати могутньому повелителю Крашеві!

Але слова космомиша, що втратив своє розкішне фіолетове хутро із страшною зубатою мордою, нікого не налякали. Маленька смарагдова мавпочка — і та засміялася і затрусила своїм довгим хвостиком, дзенькаючи прив’язаним до нього дзвіночком.

Навіть хлюсик з планети Смугастих Равликів голосно зареготав і сказав, що він обов’язково розповість усім родичам і знайомим по всій Фруктовій галактиці, що грізний повелитель темряви — це маленький боягузливий космомиш, що вбрався у шкіру Великого Володаря Темряви.

Ми пересадили космопацюків і Краша до великої клітки, де вже сиділи хижі подвійні барабульки, і, взявши грізний космічний корабель піратів на буксир, поспішили до планети Пухнастої Кицунії.

Розділ сьомий

у якому я врешті знайомлюся з Пухнастою Кицунією, а Гарбузик втрачає голову й залишається гостювати на далекій планеті