Узурпатор не залишився в боргу. Міцно обгрунтувавшись у «Палаццо Венеція», він присвятив максимум зусиль зміцненню розхитаної «Петрової скелі». Коли Пій XI (він же монсеньйор Ратті) розпустив католицьку «Народну партію», Муссоліні бере на себе відповідальність за її ліквідацію; таким чином, він реабілітує його святість в очах віруючих і заочно охороняє Ватікан від можливості виникнення антиєзуїтської опозиції. Всебічна підтримка, яку незмінно подавав папа фашистському режимові, штовхнула Муссоліні ще далі. У 1929 році він підносить Ватікан в ранг суверенної держави і виплачує йому не то допомогу, не то премію в сумі трохи чи не в 2 мільярди лір. Після деяких сперечань і неминучих у таких випадках суперечок диктатор Італії пішов ще на одну велику поступку: він віддає до рук католицького кліру виховання шкільної молоді. Зникла остання перешкода, яка заважала встановленню ідеальної гармонії між фашизмом світським і фашизмом церковним, а Бейі- то Муссоліні — кат італійського, ефіопського та іспанського народів — зачисляється в сонм улюблених синів католицької церкви...
З таким же схваленням сприйняв Ватікан перші кроки
Адольфа Гітлера. Симпатія була взаємною: деякі сторінки «Майн кампф» сповнені таких захоплених дифірамбів на адресу католицької церкви та її керівної єзуїтської верхівки, що питання про джерело натхнення автора стає ясним само по собі.Ці почуття взаємної дружби і любові знайшли офіціальний вираз у конкордаті, підписаному представниками Ватікану і Гітлера вже через 5 місяців після пожежі рейхстагу. Арешти серед католицького духівництва Німеччини, проведені Гітлером, не порушили душевного спокою папського нунція кардинала Пачеллі, який через кілька років, як відомо, очолив католицьку церкву під ім’ям папи Пія XII. Навпаки, ці заходи гестапо відповідали інтересам Ватікану, який намагався будь-що позбавитись від ліберальних елементів всередині церкви. «Чистка» провадиться чужими руками? Тим краще: кров замучених гестапівцями священнослужителів в очах людей не заплямує рук «Христового намісника»...