На щастя, католицька церква — це не мільйони католиків, а порівняно невелика кліка титулованих шарлатанів, готових на будь-який злочин заради врятування своєї влади, своїх капіталів, своїх угідь, своїх привілеїв. Народжена у темряві середньовіччя, вигодувана людською кров’ю, паразитуюча на ранах людства ватіканська кліка метушиться в страсі і люті коло порога великої епохи і мутить, каверзує, інтригує, плюється, кусає, отруює могильним смородом грозове повітря наших днів. Дітище одвічної підлоти, запізніла відрижка темного минулого, кричущий анахронізм!
Сьогодні ватіканський анахронізм оголошує на повний голос війпу людству, яке крокує вперед. Очманілі коні Апокаліпсиса покликані витягти віз католицизму, який потопає в болоті. Але час випередив могильників людського щастя, що зарвалися: зміцнілі руки трудового народу зуміють осадити розлючених коней війни, і баговиння забуття остаточно засмокче ватіканське кодло пекла.
Ті, що вийшли з темряви,— у темряву і зійдуть.
ГОДІ!
ЗА ЗЕМЛЮ ПРАДІДІВ, ЗА СВОБОДУ
Історія закарпатської вітки нашого українського народу — це історія невпинної, запеклої і героїчної боротьби за найелементарніші і водночас найсвящепніші права людини, за її волю, за її гідність.
Ворогів було багато, і були вони сильні. Інколи здавалося, що не під силу цьому невеличкому гірському племені ставати на прю з озброєними до зубів ворожими полчищами, але патріотизм і незламна віра в справедливість своєї справи кінець кінцем перемагали, а лютий ворог ламав собі зуби на передгір’ях Карпат. І ось крізь муки сторіч, крізь пекло страждань, через море злиднів народ Закарпаття дійшов до своєї мети: в народів вільних колі він знайшов і жадану волю, і щастя творчої праці, і багатство, і славу, і силу. Збудована над Карпатами арка державної єдності з Радянською Україною і всім Радянським Союзом поклала край 800- річному закарпатському лихоліттю. Горе тому, хто наважиться підняти руку на цю єдність.
А охочих на це діло є чимало... Сіллю в оці ворогам нашим є могутність, слава нашої великої Батьківщини.