Життя за життям

— То в старого цапа таки є коханка? Хто б міг подумати. А ти знала? Ні, ти мені розповіла б, якби знала. Подумати тільки, твоя знайома… Це ж добре для нас. Будемо при троні. Це добре для моєї кар’єри, а отже, добре для нас. — І, як постскриптум, додав: — Liebling.

Урсула подумала, що біля трону — місце небезпечне.

— Єви я не знаю. Я з нею ніколи не бачилася. Її знає фрау Бреннер, чи то пак, знає її матір — фрау Браун. Клара раніше підробляла в Гоффманна разом із Євою. І вони разом ходили в дитсадок.

— Вражає, — сказав Юрґен. — Від Kaffeeklatsch до осердя влади за три ходи. А фройляйн Єва Браун знає, що її подружка з дитсадка, Клара, заміжня за жидом?

Її здивувало, як він вимовив це слово. Jude. Вона ще ніколи не чула, щоб він його вимовляв — зневажливо, з вишкіром. Їй ніби цвях у серце загнали.

— Поняття не маю, — сказала вона. — Я не належу до їхнього, як ти висловився, Kaffeeklatsch.

*

Фюрер займав стільки місця в Євиному житті, що коли він їхав, вона була як порожня ваза. Вона щоночі чувала при телефоні — сиділа, як пес, нахиливши голову й нашорошивши вухо, і чекала на вечірній дзвінок, який принесе голос господаря.

Та й зайнятися в горах нема чим. За певний час прогулянки лісовими стежками і плавання в (крижаному) Кеніґзе починали викликати апатію, а не завзяття. З часом з’їжджаєш з глузду від збирання квітів і лежання на шезлонгу на сонечку. На горі були батальйони няньок і покоївок, усі раді бавити Фріду, тож в Урсули раптом виявилося стільки ж вільного часу, скільки в Єви. Вона здуру взяла із собою тільки одну книжку, зате бодай товсту — «Зачаровану гору» Манна. Вона не спохопилася, що та у списку заборонених книжок. Офіцер вермахту побачив її за читанням і сказав:

— А ви хоробра, це ж, знаєте-но, у них заборонене читво.

Раз він сказав «у них», значить, себе до «них» не зараховував. І що вони могли їй зробити? Забрати книжку і кинути в грубку?

А він був милий, той офіцер вермахту. Його бабуся, як виявилося, була шотландка, і в дитинстві він часто проводив канікули у Гайлендс.

Im Grunde hat es eine merkwürdige Bewandtnis mit diesem Sicheinleben an fremdem Orte, dieser — sei es auch — mühseligen Anpassung und Umgewöhnung, — прочитала вона й переклала, з трудом і доволі погано: «Є щось чудернацьке в тому, як починаєш приживатися на новому місці, з трудом адаптуватися і звикати…». Яке точне спостереження, — подумала вона. Читати Манна — тяжка робота. Вона краще прочитала б ящик готичних любовних романів Бріджит. Ті точно не verboten.

*

Ані гірське повітря, ані Томас Манн не полегшили її мігреней. Власне, тільки погіршили. Від самого слова Kopfschmerzen починала боліти голова.

— Ви здорові, — сказав їй лікар у лікарні. — Це, мабуть, від нервів.

І прописав їй веронал.

Єві бракувало інтелекту, який дав би сили, але, врешті, гору й не назвати осередком інтелігенції. Мислителем там можна було назвати хіба що Шпеєра. При цьому не сказати, що живе Єва безжурно — це, підозрювала Урсула, геть не так. За всім цим Lebenslust вчувалася депресія і неврози, але якому чоловіку треба тривожна коханка?

Урсула дійшла висновку, що, аби стати доброю коханкою, жінці треба бути втіхою і розрадою, м’якенькою подушечкою, на якій спочине стомлена голова (хоча сама вона, зрештою, нічиєю коханкою ніколи не була, ані успішною, ані безуспішною). Gemütlichkeit. Єва була доброзичлива, рада базікати на буденні теми, не пнулася в інтелектуалки. Могутні чоловіки віддавали перевагу жінкам, які не кидали їм виклику, дім — не місце для інтелектуальних дискусій. «Це мені сказав власний чоловік, тож, мабуть, це правда!» — писала вона Памелі. Це він не про себе говорив, він — не могутній чоловік.

— Бодай поки що, — розсміявся він.

Політичний світ обходив Єву лише остільки, оскільки віднімав у неї об’єкт її відданості. Її грубо випхали за поле зору загалу, не дали їй офіційного статусу, узагалі ніякого статусу не дали: вона була вірна як пес, але уваги їй приділяли менше, ніж псу. Блонді стояла у придворній ієрархії вище, ніж Єва. За словами Єви, найбільше її сприкрило те, що коли Віндзори навідували Берґгоф, їй не дозволили зустрітися з герцогинею.

Урсула насупилася.

— Але ж вона нацистка, — бовкнула вона, не подумавши. («Мабуть, треба стежити, що я мелю», — писала вона Памелі).

На що Єва сказала просто:

— Так, звісно.

Ніби це найприродніша річ на світі, що коханка чоловіка, який колись мав стати королем Англії, але вже ніколи не стане, виявилася гітлерівкою.