Абіссінець

Двадцять років свого життя Ж.-К. Руфен — доктор медичних наук, віце-президент «Лікарів без кордонів» — провів, працюючи у гуманітарних організаціях у Нікарагуа, Афганістані, Філіппінах, Руанді та Балканах. Цей досвід дозволив йому добре дослідити роль подібних структур у конфліктних ситуаціях. Цій проблематиці присвячені есе «Гуманітарна пастка» та другій роман Ж.-К. Руфена «Програні справи» /«Les causes perdues»/, відзначений у 1999 р. премією Інтеральє.

У 2000 р. письменник удостоюється Гонкурівської премії за роман «Червона Бразилія».

^{* Гонкурівська премія за перший роман та Премія Медітеране за «Абіссінець», 1997 р.}

^{* премія Interralié за «Програні справи», 1999 р.;}

^{* Гонкурівська премія за «Червона Бразилія», 2001 р.}

Читайте в серії Шань Са

Та, що грає в го

«Та, що грає в го» — роман тридцятиоднорічної письменниці китайського походження, яка останні тринадцять років живе в Парижі і пише французькою. У 2001 році, він отримав «Гонкура від журі ліцеїстів».

Дія відбувається у Маньчжурії в 30-і роки, у період японської окупації. Непарні глави роману написані від імені шістнадцятирічної дівчини, що грає в го, а парні — від імені японського офіцера — сталевого самурая, — який одного разу став її партнером по грі на площі Тисячі Вітрів у маленькому місті на півночі Маньчжурії… Усе розділяє закоханих: релігія, звичаї, країни, війна. Вони зустрічаються, вони люблять один одного, без жесту, без слова, без кінця, у той час як Китай хитається під ударами загарбника… Мрії і мовчання плетуть нить цього роману.

Читайте в серії Дідьє ван Ковелар

Риба любові

Роман молодого французького прозаїка, драматурга і критика, відзначеного багатьма літературними преміями, Дідьє ван Ковелара «Риба любові» написано напрочуд просто, легко й вишукано. Звичайні слова складаються якось так, що занурюєшся в книжку з головою.

Під час аукціону, Філіп, безтурботний молодик, без тями закохується у незнайомку: Беатріс. Вона баскетболістка і відвідувачка в'язниці, живе у своїх бабусь і зберігає піранью у формаліні, на пам'ять про свого батька, який зник в Амазонії. «Риба», від пригод, що почалися з непорозуміння, веде незвичайну пару до Венесуели… Ця пронизана гумором епопея кохання, вибудована рельєфними, яскравими персонажами, змушує розсміятися, але й замислитися.

Роман «Риба любові» у 1994 році відзначено Премією Роже Німьє.

Читайте в серії Амелі Нотомб

Саботаж кохання

«Саботаж кохання» — історія одного справжнього безмежного почуття, яке може народитися тільки у семилітньому сердечку — блискуча спроба проникнення до потаємних куточків людської душі, розповідь, сповнена літературних алюзій вищого порядку.

Роман отримав три літературні премії, а Амелі Нотомб увійшла до когорти найбільш багатообіцяючих письменниць нового покоління.

Авторка любить провокувати, шокувати і говорити гранично відверто. У неї японське дитинство і китайська юність. Амелі Нотомб вважає, що письменство — це продовження дитинства та засіб позбутися самотності.

Читайте в серії Жан Ешноз

Озеро

«Озеро» — це сучасний постмодерний шпигунський роман зі стеженнями, зникненнями, викраденнями. Для героїв роману (науковця, що вивчає мух; чиновника, який одного дня загадково зникає; художника, якому для передавання інформації достатньо пензля) шпигунство — повсякденність. Проте, завдяки іронічному викладенню, їхня історія починає грати барвами, часом зовсім несподіваними для читача. Автор усміхається й глузує тому роман стає легким і розважальним.

Ешноз з легкістю сприймає життя. Втім, його герої — зовсім непрості істоти. Вони, не моргнувши оком, переживають різні непередбачувані події. Письменник перетворюється на кінорежисера, а його гостре перо стає камерою, яка знімає найдорожчі для нього теми: втеча, доля, таємниця жінки. Камера безпристрасно фіксує численні деталі: від макро- до мікроскопічних. Вона сягає самої суті речей.

Жан Ешноз, проголошений французькою пресою «прозаїком вісімдесятих», — лауреат найпрестижніших літературних премій: Гонкурівської, Медічі та Арістейон.

Готується до друку Амін Маалуф

Самарканд

Амін Маалуф — сучасний французький письменник, виходець з Лівану, лауреат Гонкурівської премії — у романі «Самарканд» зводить трьох надзвичайно цікавих персонажів: Омара Хайяма — перського поета і математика XI століття, мудрого візира Персії і фанатичного засновника Ордена Вбивць.