Диригент

— Катріна дісталася Луїзіани, увірвавшись через Берас на західній дельті Міссісіпі. Ці кадри зняті дорожньою камерою на Міжштатній магістралі. От і все, що нам відомо: зв’язок зник. Національний ураганний центр сповіщає про підйом води до рівня восьми з половиною метрів унаслідок штормового припливу.

Амая ошелешено дивилася на неї.

— Вісім із половиною метрів! Це...

— Це кінець, — мовила вона, немовби оголошуючи вирок.

Тієї миті Амая збагнула, що жінка до смерті налякана.

— Ми не маємо можливості підтвердити отримані дані. Здебільшого ми спираємося на розповіді людей, що телефонують до аварійних служб. Зв’язок із узбережжям обірвався, але подейкують, що затоплені Ґалфпорт і Білоксі. — Вона глибоко вдихнула повітря. — Там живуть кілька моїх друзів.

Їй здалося, що в очах операторки зблиснули сльози.

— А що відбувається в місті? — спитала вона, воліючи змінити тему.

— У кількох районах досі немає світла після аварійного відключення о третій ночі, — мовила та, вказавши на екрани, де хаотично рухалися сірі плями. — На щастя, стаціонарні телефони працюють. Ми приймаємо величезну кількість дзвінків — люди звинувачують місцеву владу у вимкненні електроенергії. Більшість просто обурюється. Уяви лишень! Про що вони думають у розпал урагану? Найбільше нас турбує, що після відновлення електропостачання зламалися деякі баластні насоси, які викачують воду з вулиць. За даними Національного ураганного центру, штормовий приплив виштовхне води озера Пончартрейн до узбережжя. Ми знаємо, що озеро вже вийшло з берегів і затоплює найближчі будинки. До слова, вода підступила до дверей пожежної частини.

Амая недовірливо позирнула на неї.

— Але озеро — не найстрашніша проблема. Його структура не передбачає значного збільшення рівня води. Таке вже траплялося. Ми боїмося, що вітер штовхатиме води Міссісіпі проти течії, як це сталося під час урагану Бетсі. Тоді річка може знести підпірні стіни.

Ти, певно, знаєш, що Новий Орлеан розташований на два метри нижче рівня моря. Якщо насоси не запрацюють, вода хлине на вулиці, а дощ лише погіршить ситуацію. Просто зараз середмістя заливає. Поки що вода піднялася сантиметрів на тридцять. На шосе 90 утворився справжній потоп.

Щойно вона вимовила ці слова, світло знову згасло. Екрани на стелі потемніли, так само як і комп’ютери, за якими сиділи оператори.

Залою пронеслося незадоволене буркотіння.

— Потерпіть! За хвилину увімкнеться генератор! — крикнув головний координатор, перекриваючи довколишній шепіт. — Ми працюватимемо повільніше, доки не увімкнуть електроенергію.

На порозі з’явився Дюпре і нетерплячим жестом покликав Амаю. Вийшовши слідом за ним, дівчина угледіла Джонсона й новоорлеанських поліціянтів, що чекали на неї біля сходів. Побачивши її, вони відразу почали спускатися.

— Агентка Такер знайшла Нельсона та його групу. Вони перебувають у відділенні екстреної медичної допомоги лікарні «Черіті». Лінія перевантажена, але начальник пожежної частини має змогу безпосередньо зв’язатися з головним лікарем по рації. Він знайшов Мейґса — очільника групи Нельсона. За дві хвилини ми поговоримо з ним.

— А як щодо рації? — спитав Булл, натякаючи на необхідність не розголошувати інформацію через ненадійні канали з огляду на те, що вбивця може підслухати розмову.

— Ми скористаємося альтернативним каналом замість офіційного. Якщо він підслуховує нас, малоймовірно, що йому вдасться контролювати всі канали. Хай там як, але інших варіантів немає.

Пожежники займали два поверхи будівлі. На другому поверсі розташовувалися кухня, їдальня і спальня, де вони відпочивали під час чергування. На першому розміщувалися гараж, майстерня і склад. Трохи нижче п’ять сходинок вели до антресольного поверху, де простирався вестибюль, відділений від вулиці великими скляними дверима. Там була маленька стійка, яку, вочевидь, використовували лише для того, щоб ставити туди філіжанки кави; три великі канапи, розставлені довкола старого вимкненого телевізора; радіостанція, прихована за перегородкою.

Вода, що текла перед дверима, сягала висоти близько шістдесяти сантиметрів і майже залила п’яту сходинку. Біля вікна стояла група чоловіків. Вони визирали надвір і жваво теревенили. Їх анітрохи не хвилювало поступове підвищення рівня води — здавалося, вони були в захваті від того, що штормовий приплив збільшив хвилі, які починали обрушуватися на будинки.

Підхоплена хвилями черепаха розміром із велику руку вдарилася панциром об скло. Чоловіки радісно закричали. Амая вже бачила таку реакцію у метеорологічному центрі Кеннера: збудження, веселощі, які пожежники намагалися приховати під маскою тривоги та стриманості, але потім, забувшись, знову починали сміятися і жартувати. Хвилин п’ять вони розважалися, спостерігаючи за одним зі своїх товаришів у захисному комбінезоні, який ризикнув вийти й подолати п’ять сходинок. Стоячи по пояс у воді, він витягнув черепаху за допомогою лопати й поклав її у безпечне місце нагорі. Чоловіки схвально засвистіли.