Диригент

— Причини бездіяльності серійного вбивці завжди є такими: смерть, тривала хвороба, тимчасове перебування за кордоном або у в’язниці, куди він потрапив за інший злочин. Якщо ми виходимо з того, що Ленкс живий, важко повірити, що чоловік, який подолав хворобу, що перешкоджала йому вести повноцінне життя впродовж вісімнадцяти років, спроможний нападати на цілі сім’ї. Не варто забувати, що деякі батьки були доволі сильними й мали синів-підлітків. Що ж до в’язниці, то такий громадянин, якого удавав із себе Ленкс, не міг опинитися за ґратами через дрібниці. На перший погляд здається, що найбільш імовірний варіант — виїзд із країни, але я чомусь не уявляю Мартіна Ленкса за кордоном. Надмірна самовпевненість не дозволила би розглядати можливість втечі. Свого часу слідчі дійшли висновку, що автівка, покинута в аеропорту, була фальшивим доказом, спробою збити зі сліду. Висувалася версія, що Ленкс повернувся до рідної країни своїх батьків, але було встановлено, що у нього не лишилося родичів в Австрії. Закладаюсь, що він перебрався до якогось американського міста. Взяв собі нове ім’я і веде інше життя, якого завжди прагнув і яке, на його думку, не міг розпочати, бо йому заважала власна родина.

Дюпре стежив за реакцією Амаї на слова Такер. Дівчина скривила губи, виражаючи сумнів. Було очевидно, що вона не погодилася, хоча й промовчала.

— Підіб’ємо підсумки, — попросив Джонсон, втрачаючи терпець. — Отже, ви не зважаєте на численні збіги — спосіб, у який Мартін Ленкс розправився зі своєю родиною, профіль інших вбитих сімей, положення трупів, кімнату, обрану ним для вчинення злочину, використану зброю і кулю. Ви бажаєте, аби ми списали його з рахунків, тому що ви не знаєте, чим він займався останні вісімнадцять років...

Амая опустила голову.

— Відповідайте, Саласар, — наказав Дюпре.

— Я маю відокремлювати Мартіна Ленкса від диригента, доки не знайду ґрунтовного пояснення тих потужних мотивів, що схилили його до нових злодіянь.

У залі запала незручна мовчанка, яку порушувало лише гудіння домофона, що використовувався як гучномовець.

Першим заговорив Дюпре.

— Чудово. Час братися до роботи. Працюватимемо на двох фронтах. З одного боку, ми не пов’язуватимемо диригента з конкретними особами, а з другого — розробимо поведінковий профіль Мартіна Ленкса й відновимо розшук по всій країні. Спробуємо простежити паралелі між Ленксами та вбитими сім’ями. Зберемо всі матеріали про Мартіна Ленкса, все, що стосується його особистого життя поза родиною, — позашлюбні контакти, колишні колеги, парафіяни його церкви.

Інтонація Емерсона давала зрозуміти, що він відчуває тріумф. Його голос пролунав дуже чітко.

— Було б доречно врахувати, що він міг вести подвійне життя, мати інших наречених або дружин, позашлюбних дітей, гомосексуальні стосунки. Такі речі змусили би почуватися винним чоловіка, який прагне бути досконалим. Це, ймовірно, довело його до самогубства. Не менш вірогідно, що, перш ніж померти, він схотів залишити «вихованця», який мав продовжити його справу.

Щойно нарада закінчилася, Дюпре звівся на ноги.

— Саласар, слідуйте за мною, — мовив він, виходячи із конференц-зали й прямуючи до внутрішніх сходів — єдиного місця, де вони могли побути на самоті. Погана ідея. Сходи поєднували чотири поверхи, де розташовувалися підрозділ Служби порятунку і пожежна частина, і вітер, що просочувався з нижнього поверху, свистів у щілинах між простими вікнами.

Дюпре не зважав на це надокучливе свистіння.

— Ви можете пояснити мені, що сталося в залі?

Вона здвигнула плечима й стиснула губи.

— Я не знаю, що ви маєте на увазі.

— Не знаєте? Я маю на увазі, що ви знову вагаєтесь, дивуєте перепадами настрою. Спершу ви вражаєте нас дивовижною проникливістю, а потім погоджуєтеся з Емерсоном. Навіщо ви це робите? Я привіз вас сюди не для того, щоб ви погоджувалися з іншими, і не для того, щоб ви приховували причини вашої незгоди, — сказав він, пригадавши її гримасу, коли вона слухала припущення Такер. — Певної миті ви здатні виступати проти всіх і обстоювати свою теорію, не зважаючи на позицію всієї групи. Ви підштовхуєте нас, змушуєте слухати ваші аргументи, прийняти ваше бачення ситуації, а потім, коли з’являються докази на вашу користь, коли всі пазли начебто сходяться докупи, ви відступаєте на крок назад.

— Я висловила свою думку... Але я також поважаю думку моїх колег.

Він зміряв її оцінювальним поглядом.

— Вас бентежить родина Ленкса, чи не так? Вам легше визнати, що хтось систематично винищує цілі родини, ніж те, що Ленкс убив своїх близьких. — Дюпре кивнув, немовби підтверджуючи власні підозри. — Найважче осмислити вчинки тих, хто завдає шкоди рідним людям, особливо дітям. Те, що він пише про свою доньку. — Дюпре затнувся, ніби несподівано натрапив на те, чого не помічав раніше. Чоловік помовчав кілька секунд, поки вона подумки молилася, щоб він продовжив свій монолог, не заглиблюючись в аналіз. Дюпре так і вчинив. — Але ви маєте це прийняти, хоча прийняття не означає розуміння. Гадаю, зрозуміти його мотиви неможливо. — Він знову затнувся.