Дитинство. Молодість. Літня пора

— Я просто повторив те, що казав він. Не мені, але багатьом людям.

— Він казав, що я маю велике значення для нього? Я здивована й задоволена. Задоволена не тому, що він так думав, — я згодна, я справила вплив на його життя, — а тому, що він казав про це іншим людям.

Дозвольте мені зізнатися. Коли ви вперше звернулися до мене, я майже вирішила відмовити, не розмовляти з вами. Думала, ви якийсь набридливий чоловік, академічний нишпорка, що натрапив на список жінок Джона, його завоювань, а тепер іде вниз за списком, вибирає прізвища і сподівається знайти якийсь бруд, щоб полити його.

— Бачу, ви невисокої думки про вчених-дослідників.

— Ні, невисокої. Ось чому я намагалася пояснити вам, що я не одне з його завоювань. Якщо то й було завоювання, то моє. Але скажіть, — мені цікаво, — кому він казав, що я маю велике значення?

— Різним людям. У листах. Він не називав вас, але вас дуже легко ідентифікувати. Крім того, зберігав вашу фотографію. Я натрапив на неї серед його паперів.

— Фотографію! А я можу побачити її? Вона при вас?

— Я зроблю копію й вишлю вам.

— Так, звичайно, я мала велике значення для нього. Він був закоханий у мене, по-своєму. Але велике значення можна мати у важливій формі і в неважливій, і я сумніваюся, що я мала значення у важливій формі. Я маю на увазі, що він ніколи не писав про мене. Я ніколи не ввійшла до його книжок. Це спонукає мене думати, що по-справжньому я ніколи не квітла в його душі, ніколи по-справжньому не народилася.

[Тиша.]

— Нема що сказати? Ви читали його книжки. Де в його книжках ви знайдете мої сліди?

— Я не можу відповісти на це запитання. Я не знаю вас досить добре, щоб сказати. Ви не впізнаєте себе в жодному з його персонажів?

— Ні.

— Можливо, ви присутні в його книжках у розмитій формі, яку годі виявити одразу.

— Можливо. Але хотілося б бути переконаною в цьому. Що, йдемо далі? Де я зупинилася?

— Вечеря. Лазанья

.

— Так. Лазанья. Завоювання. Я нагодувала його лазаньєю, а потім довела до кінця своє завоювання. Якою відвертою я маю бути тут? Оскільки він мертвий, ніяка нескромність із мого боку не може мати значення для нього. Ми використали подружнє ложе. Якщо я збираюся позбавити святості свій шлюб, думала я, це можна зробити повного мірою. Та й ліжко зручніше за диван чи підлогу.

Щодо самого досвіду, — я маю на увазі досвіду невірності, бо саме таким той досвід здебільшого й був для мене, — він виявився дивнішим, ніж я сподівалася, й минув раніше, ніж я звикла до його дивності. Але збуджував, тут навіть годі сумніватися, від початку до кінця. Моє серце калатало без упину. Ні, такого я ніколи не забуду. Я була згадала про Генрі Джеймса. В нього є повно зрад, але я нічого не пригадую про чуття збудження, загостреного самоусвідомлення під час самого акту — я маю на увазі, акту зради. Джеймс любив зображувати себе як великого зрадника, але я запитую себе: чи мав він який-небудь справжній досвід, досвід реальної фізичної невірності?

Мої перші враження? Я відчула, що мій новий коханець кістлявіший за мого чоловіка і легший. «Не їсть досить», — пригадую, подумала я. Разом із батьком у тій жалюгідній хатині на Токай-роуд, удівець і його неодружений син, двоє невдах, два занапащені життя, вони сиділи на свинячій ковбасі, печиві та чаї. Оскільки він не захотів привести сюди батька, може, мені треба почати ходити до них із кошиками поживних харчів?

Зі мною лишився образ, як він нахилився наді мною із заплющеними очима і гладив моє тіло, напружившись від зосередження, немов намагався запам’ятати мене самим дотиком. Його рука ковзала вгору і вниз, уперед і назад. Тієї пори я ще пишалася своєю фігурою. Біг підтюпцем, гімнастика, дієта — хіба не дають вони винагороди, коли ви роздягаєтесь для чоловіка, якщо тут узагалі має бути якась винагорода? Може, я й не була красунею, але принаймні було, мабуть, приємно мацати мене, тугу і свіжу, чудовий зразок жіночої плоті.

Якщо вас така розповідь бентежить, скажіть, і я буду стриманіша. Я належу до однієї з інтимних професій, тож відверта розмова не бентежить мене, поки вона не бентежить вас. Ні? Все гаразд? Розповідати далі?

Того разу ми зійшлися вперше. Цікавий, цікавий досвід, але не приголомшливий. Тоді я й не сподівалася, що він буде приголомшливим, в усякому разі, не з ним.

Я лише вирішила уникати емоційної прив’язаності. Принагідна розвага — це одне, а закохане серце — річ зовсім інша.