Мойсей

Знов почувся притишений сміх.«Віра гори ворушить!Та поглянь сей новий ряд картин:Те, що статися мусить!Бач, як сунеться плем’я твоє,Як Йордан переходить,Єрихон добуває і скрізьУ річках крові бродить.Ось століттями йде боротьбаЗа той шмат Палестини:Амореї, гебреї, хетта,Амалик, філістини.Ось гебрейськеє царство! Що слізКоштуватиме й крові!А заважить у судьбах землі,Як та муха волові.І не вспіє воно розцвісти,Й розлетиться на части,Щоб у пащу могутніх сусідЧасть за частю упасти.

Ось поглянь, які хмари летятьВід Дамаска й Галаду!Се йде Ассур, гебреям несеІ руїну, й загладу.Ось поглянь, червоніють поля,Труп на трупі усюди:Се піднявся страшний ВавілонНа загладу Іюди.Храм Єгови в огні… А сей тлум…Мов комахи по полю,Йдуть по тисячу сковані вразНедобитки в неволю.Чуєш плач? На руїнах ридаОдинокий розумний,[11]Що коритися радив врагам,Щоб не впасти до трумни.Як же пустка смердить! Але осьМов по пітьмі світає…З тих, що тлумом пішли, подивись,Як же мало вертає!Щось дрібненьке ворушиться там,

Коло мурів Салима:Новий люд, новий бог, новий храм,Нова сила незрима.І росте воно, б’ється в бідіІ чіпляється грунту,Мов будяк той низький і ціпкий,Все готовий до бунту.Понад голови люду тогоЙдуть всесвітнії бурі,Панства, царства встають і падуть,Мов фантоми понурі.Він же в своїм куточку ховаНепохитне завзяттяІ ненависть лиш має для всіх,І незмінне прокляття.Та ненависть, найтяжча з усіх,„Задля іншого бога“Бач, як кублиться біля тогоХрамового порога!Вона плодить ненависть. Ось глянь:

За тиранським веліннямІдуть сили, щоб плем’я твоєЩе раз вирвать з корінням.Чуєш стук? Се залізна стопаТих страшних легіонів,Що толочить юдейські поля,Робить пустку з загонів.Чуєш плюск? Се ворожі мечіКров юдейськую точать.Чуєш крик? Се юдейських дівчатДикі коні волочать.Онде мати голодная їстьТіло свойого плоду!Онде тисячі мруть на хрестах —Цвіт твойого народу.Іще раз храм Єгови горить,І сей раз уостаннє:Бо що тая рука розвалить,Те вже більше не встане.І ще раз недобитки пливутьУ неволю, як ріки —

Та немає вже їм вітчини,І не вернуть навіки.І загасне Ізрайля звізда,Щоб вже більше не сяти;Лиш ненависть, що в храмі зросла,Піде світом гуляти.Сумніваєшся? Віри не ймеш?О, ймеш віру, я знаю!Се той рай, що жде плем’я твоєУ обіцянім краю!Ти для нього трудився! Скажи,Було за що трудиться?Щоб наблизився він, може, щеСхочеш палко молиться?»І поник головою Мойсей.«Горе моїй недолі!Чи ж довіку не вирваться вжеЛюду мому з неволі?»І упав він лицем до землі:«Одурив нас Єгова!»І почувся тут демонський сміх,Як луна його слова.