На футбольних меридіанах

Але була в грі каїрців одна риса, яка свідчила, що не тільки угорський футбол став для них зразком. Угорці, як правило, грають м’яко, коректно, а каїрці застосували проти нас дуже жорстку гру, яка загрожувала неприємностями. Ми спробували показати їм своє бажання уникнути грубих силових прийомів, але вони, очевидно, не зрозуміли нас, або просто не звикли грати інакше. І невдовзі трапилось те, чого я побоювався. Їх правий крайній, негр, на високій швидкості увірвався в наш штрафний майданчик, і, коли воротар Олег Макаров кинувся йому назустріч, а він зрозумів, що гола вже не буде, не перестрибнув через лежачого воротаря і несподівано вдарив його ногою в плече. Як виявилось, він зламав Олегу ключицю. Негр у розпачі дивився на, так би мовити, справу своїх ніг і без кінця вибачався. Він, звичайно, не хотів завдати травми. Просто не міг утриматись від спокуси забити м’яч навіть тоді, коли його вже перехоплював воротар. Тим часом гра тривала. Наші нападаючі тиснули і тиснули на ворота суперників, але просто-таки феноменальна гра їхнього воротаря раз у раз зводила нанівець всі зусилля. Було кілька моментів, коли Михайло Коман і Адамас Голодець виходили сам на сам з ним і били так точно, що, здавалось, гол неминучий, але всюдисущий воротар рятував свою команду. Так ми і не добилися успіху, хоч мали явну перевагу за рахунок темпової гри.

А от єгиптянам доля несподівано посміхнулась. Трапилось це тоді, коли Євген Лемешко, який замінив Макарова, прийняв важкий м’яч і, не втримавши, випустив його з рук прямо в сітку. 1:0. Цей рахунок вже не змінився до кінця матчу. Це була одна з тих небагатьох поразок, що їх зазнавали динамівці Києва у міжнародних матчах за всі післявоєнні роки.

Крім воротаря, мені ще сподобались центральний захисник, правий крайній і центральний нападаючий. Вони в повному розумінні слова першокласні футболісти і, дивлячись на них, не можна було не дивуватись, як швидко зріс місцевий футбол, про який в Європі ще мало знають. Цікаво, що не так давно тут грали зовсім інакше: скажімо, втомився якийсь футболіст – і без дозволу тренера йшов собі з поля і сідав відпочити. Траплялося, що гравці навіть чай пили посеред матчу, а потім знову повертались на поле. Про це нам, сміючись, розповідали самі футболісти. Тепер вони розуміють, як це смішно виглядало збоку.

Нині в єгипетському футболі панують цілком нові порядки. Модьор Ференц сказав, що він з своїми вихованцями дуже багато працював над технікою і тактикою, фізично загартував їх. «Між іншим, – зауважив він, – мені легко працювати з арабами, бо вони сумлінно витримують спортивний режим і зовсім не вживають алкоголю. Релігія забороняє. З цієї точки зору я вітаю мусульманську релігію».

Отже, першу зустріч ми провели нижче від своїх можливостей. Тепер ми мали виїхати до Александрії, де на нас уже чекала збірна міста. Яка вона, поступається силою каїрській, чи попереду знову якийсь сюрприз? Ми не знали цього, але вже здогадувались, що і в Александрії доведеться витримати нелегкий іспит. Нам не хотілося програвати, бо навіть коли йдеться про звичайний товариський матч, який не має принципового значення, в душі спортсмена прокидається бойовий дух, бажання будь-що перемогти. Адже ми приїхали сюди, щоб продемонструвати міць нашого спорту, показати, як радянські спортсмени використовують ті чудові умови, що створені для них у нашій країні. І, сидячи в поїзді, ми не стільки говорили про красоти краєвиду, який відкривався за вікном вагона, а про наступний матч, аналізували помилки минулого і визначали план дій.

Невдовзі ми прибули до Александрії – міста своєрідної краси. Воно простяглось уздовж морського узбережжя, наче квітучий парк. На широких пляжах з ранку й до темряви купаються тисячі людей. Тут же, поблизу пляжів, розташовані розкішні вілли заможних арабів та іноземців. Строката юрба заповнює широкі, шумні вулиці міста, переливається, наче ртуть. Кого тільки тут не зустрінеш: і настирливих продавців, і висушених, як пергамент, дервішів, і заклинателів змій. За невелику плату вони показують своє незвичайне мистецтво, і треба сказати, що не всякий, навіть визнаний, цирковий ілюзіоніст може суперничати з бродячим факіром. Один з них, наприклад, показав такий фокус: він схопив курчаткр і на очах глядачів розірвав на шматки. Потім він знову з’єднав ці шматки, курча ожило і побігло собі. За наказом факіра інше курча знепритомніло і лежало в пилюці, наче мертве. Але була подана якась команда, і жовтий клубочок одразу скочив на ноги. Ну а «танцюючі» під музику змії – це вже звичайний трюк, яким тут нікого не здивувати.

На відміну від Каїра, Александрія має прекрасний стадіон. Він зроблений з білого каменю і прикрашений мармуровою центральною трибуною.