Нямлик і Балакуча Квіточка

— Знову ці протяги гуляють по хаті, — пробуркотіла тьотя Галя сердитим голосом.

А Олянка, полегшено перевівши подих, припала до шпарини й зазирнула до кімнати. Спершу вона не повірила своїм очам. Тьотя Галя стояла біля великого обіднього столу, на якому видніла купа баночок, пляшечок та коробочок, і фарбувала великого білого кота в рудий колір.

Кіт сумно дивився на розпашілу жінку, і видно було, що фарбуватися йому зовсім не хочеться. Та що могла зробити бідолашна тварина? Адже тьотя Галя міцно тримала його за повідець, примовляючи:

— Ось так, ось так! Був ти Сніжком, а станеш Пухнастиком! Іще кілька тюбиків рудої фарби, і ти станеш новим чемпіоном. А до хвоста ми приклеїмо тобі трохи шерсті. Ану, не смикайся! Треба, щоби ця краса протрималася хоча б один день.

— Бачиш, я був правий! — озвався Буцик. — Твоя сусідка тільки прикидалася лагідною й доброю. А головним для неї були лише медалі й призи! Тепер я розумію, чому сердешний Пухнастик від неї втік, коли програв змагання.

— Зажди. Здається, я розумію, чому тьотя Галя так хотіла розшукати свого Пухнастика, а тепер дістала десь цього сердешного білого котика й перефарбовує його. Вчора я бачила величезне оголошення. У нашому місті відбудеться міжнародний котячий конкурс краси «Містер Няв».

Господар кота-переможця отримає великий грошовий приз. І проходитиме цей конкурс якраз у тому павільйоні, де зараз співає котячий хор.

Розділ п'ятий,

у якому Олянка пробує створити собі двійника,

а тьотя Галя розповідає по телебаченню про свою любов до тварин

— Доню, прокидайся — час іти в садочок! — почула Олянка мамин голос і ледве розплющила очі.

Вона одразу ж пригадала свою вчорашню пригоду. Додому вона повернулася лише під ранок, коли небо на сході почало сіріти.

Вони домовилися з Буциком зустрітися вранці, але, мабуть, нямлик також дуже втомився і проспав їхню зустріч.

«Що ж робити?» — розпачливо думала дівчинка, повільно натягаючи тісні смугасті колготки й надягаючи свою улюблену сукенку з вишитим рудим котиком на кишеньці.

Раніше дівчинка ніколи не звертала уваги на те, що вишитий котик дуже схожий на Пухнастика. А тепер, поглянувши на усміхнену котячу мордочку, вона зрозуміла, що їй слід робити.

Одного разу Буцик уже проробляв такий фокус, а тепер Олянка хотіла повторити його сама. Адже вчора вночі малий чоловічок довірив їй таємне заклинання, і вона вже змогла перенестися за допомогою чарівних слів у помешкання підступної тьоті Галі…

— Молодець, ти вже майже зібралася, — похвалив дочку тато, зазирнувши до її кімнати.

— Так, не хвилюйся, зараз я буду готова! — вигукнула Олянка й підстрибом побігла до ванни.

Там вона вхопила шматочок пахучого полуничного мила, підставила його під струмінь води, а тоді замружилася, подмухала на нього і проказала два чарівні слова.

— Ой, як холодно, як мокро! — почула вона ніжний голосок.

Перед Олянкою стояла дівчинка — точнісінька її копія. Ось лише вираз обличчя у цієї дівчинки був дуже сумний і невдоволений, а в очах бриніли сльози.

— Кулько, не плач, — заспокоїла двійника Олянка. — Ти мені дуже потрібна. Підеш замість мене в садочок?

— Та що ти, я така тендітна, така ніжна, така вразлива, — захлипала Кулька. — А якщо почнеться дощ? Та я ж просто розтану!

— А я дам тобі свого жовтого дощовика! Крізь нього жодна краплинка не просочиться! І перестань пхинькати, хіба тобі не хочеться допомогти врятувати бідолашну тварину? Уяви собі, ходить безпритульний котик під дощем, у нього мокрі вушка, спинка й лапки. І нема кому його пожаліти… А якби ти чула, як він співає…

— Ну, годі вже, годі! — зойкнула Кулька. — Я ж-тебе попереджала — у мене надзвичайно м'яке серце… Я згодна. Тільки за однієї умови — колись я також хочу почути, як співає цей обдарований, хоча й нещасний котик.

— Ура! — закричала Олянка. — Я знала, що на тебе можна покластися!

— Ні-ні! На мене не можна нічого класти, а то я просто лусну! — захвилювалася Кулька.

Мама й тато дуже поспішали на роботу, тож зовсім не звернули уваги на те, що їхня дочка трохи змінилася. Щоправда, тато принюхався і сказав мамі:

— Яка у нас акуратна донечка. Помилася так, що від неї на метр пахне суничним милом!

Щойно за батьками й за Кулькою зачинилися двері, як Олянка вилізла з-під ліжка й почала діяти. Спершу треба було дізнатися, коли почнеться конкурс.

Саме зараз йшла ранкова телевізійна передача про домашніх тварин під назвою «Роги, крила та хвости». Там уже, напевно, мали розповідати про конкурс.

Перший, кого дівчинка побачила, ввімкнувши телевізор, була… тьотя Галя. Вона вмостилася у зручному глибокому кріслі, а на руках у неї сидів великий пухнастий рудий кіт.

«Невже Пухнастик все ж вирішив повернутися до своєї господині-шахрайки?» — подумала Олянка, але, придивившись, зрозуміла, що на колінах у сусідки сидить перефарбований Сніжок.