Рубаї

119Корону ханську? Нá, ми продаємЗа дудку, от ціна! Ми продаєм!Чалму та чотки, вісників облуди,За піалу вина ми продаєм!

* * *

120Підпилий, завернув учора я до шинку.Там саме дід вино собі точив у кринку.Я запитав його: «Чом не боїшся Бога?»«Бог добрий,- він сказав.- Сідай і випий, синку!»

* * *

121Честь юної лози хай буде бездоганна!Нехай невірного проллється кров погана,Хай потече мазка з двох тисяч ліцемірів,А цей солодкий сік віддай в обійми жбана!

* * *

122

Не відкривається нікому таємниця:Не знаємо, коли із тілом розлучитьсяДуші призначено. Земля для нас - темниця.Тож пий, бо казка ця не скоро закінчиться.

* * *

123Я у вино шалено закохався,П'ю й не боюсь того, чого боявся.П'ю стільки, що мене питає стрічний:«Ей, глечик із вином, ти звідки взявся?»

* * *

124Імення доброго не прагни, не соромСебе зажурою перед одвічним злом:Від духу винного обезумíти краще,Аніж уславитись молитвою й постом.

* * *

125Я чую: «Менше пий, в вині добра немає!

Чому рука твоя сулію обіймає?»«Поглянь на дівчину та на вино іскристе:Причин, по-моєму, ясніших не буває!

* * *

126Спокійно їж і пий, ходи собі в киреї,Якщо це праці плід, дбайливості твоєї,А решта... мудрому ціна її відома -Й життя коштовного він не складе за неї.

* * *

127Я вивчив образи живого й неживого,Проник у саму суть високого й низького,Але без сорому я визнаю, що досіВід хмелю кращого я не знайшов нічого.

* * *

128Цій чаші мудрий похвалу співає,Цілунками чоло її вкриває,

А всесвіту гончар цю дивну чашу,Оздобивши, об камінь розбиває.

* * *

129Всі смутки випередь, гукни на чорноброву,Щоб з хати винесла вологу пурпурову:Хіба ти золото, недоуме, щоб людиТебе поклали в прах і викопали знову?

* * *

130Підчаший! Чим тепер я серце заспокою?Від хмелю дивного я на ногах не встою!Від пуху юного, що на твоїм обличчі,Зима життя мого зробилася весною.

* * *

131Що небо? Ретязьок на нашім схудлім тілі.Що море? Наших сліз потоки обмілілі.Що пекло? Наших мук вогні перегорілі.Що рай? Спочинку мить, коли впадем зомлілі.

* * *

132Для нас - вино й любов, для вас - монастирі;Ми в пеклі будемо, ви - в райському шатрі.Де ж проступили ми? Ніде: в скрижалях ДоліТак спередвіку нам записано вгорі.

* * *

133Із тих, що рушили в дорогу невідому,Хто звістку нам подав, хто повернув додому?Нічого не лишай на цім розпутті спраги,Бо повернутися не пощастить нікому!

* * *

134Ще кості, жили, кров у тілі є твоїм.Живи й не покидай своєї Долі дім.З Рустамом зіткнешся - борися до останку!З Хотамом здружишся - не підлягай ні в чім!

* * *