Рубаї

73Хоч у гріхах бридких мої загрузли ноги,Я не журюсь, як той, хто жде згори підмоги.З похмілля гинучи, я знову буду питиЙ минати з милою мечеті й синагоги!

* * *

74Журитись завтрашнім, о друже мій, не слід:Вважай за знахідку скороминущий світ.Ми завтра кинемо шинок цей і пристанемДо товариства тих, кому сім тисяч літ.

* * *

75Хто в найтаємніше спроможний зазирнути,Той не шукає втіх і не боїться скрути:Якщо добро і зло - минущі, то байдуже,Слабим чи лікарем тобі судилось бути.

* * *

76

Ти був краплиною, тією, що назовніОгненні спалахи виштовхують любовні.День проживеш, а там... розвіє вітер прах твій!Тож майся весело і випивай уповні!

* * *

77У мірочці вина топлю свою досаду,Побіля келиха, як багатир, засяду.З умом і вірою розлуку взявши тричі,Весілля справлю я з дочкою винограду.

* * *

78Цей караван життя - предивна річ:Так мало у ньому щасливих стріч!Ей, чашнику, про судний день не думай!Лий, лий вино, бо пропадає ніч!

* * *

79Весь вік про гурій пишновидих снитиму,

Щодня вино - лози дарунок - питиму.Хай Бог пошле тобі покуту, кажуть...Хай шле, дарма, а я своє робитиму!

* * *

80Вже сонце свій аркан метнуло ввись - і отУ келих Кай-Хосров укинув свій клейнод.Пий, не міркуючи, бо всіх пора світанняКоханки голосом зове до насолод!

* * *

81Ми більш працюємо, ніж муфтій-горлодер;I в п'яних менше в нас у голові химер:Ми точим кров лози, а він людської прагне -Нехай же судить сам, хто гірший кровожер!

* * *

82Ці чвари, підступи, нікчемне сум'яття...Доволі, чашнику, недоброго пиття!

Доволі! Хочу я, щоб вилився на землю,Як решта з келиха, цей залишок життя!

* * *

83Душа моя болить, я думаю про друга,А в друга милого на серці інша туга.Навіщо ж гойнії тепер шукати ліки,Коли вже й лікаря перемогла недуга?

* * *

84Що перед чаркою імперія Ковуса,Кубадів гордий трон, ясні клейноди Туса?Зітхання вранішнє з грудей коханця кращеЗа молитви того, кого страшить спокуса.

* * *

85Прожити сімдесят - і з думки викинь! ХайТобою править хміль - тут тільки п'яним рай!Аж поки з голови твоєї зроблять глечик,

Ти глечика з вином із рук не випускай!

* * *

86Нас переслідує Недоля навісна.Присядемо ж удвох та вип'ємо вина!Ми добре знаємо, що на прощання й крапліВоди звичайної нам не пошле вона.

* * *

87Хоч землю я пройшов і в мандрах натомився,Але від того світ на краще не змінився.Я радий і тому, що на шляху важкому,Не знавши радості, я дуже й не журився.

* * *

88Ти, в кого до утіх ненаситимий лас,Кому байдужий суд, що жде по смерті нас,Отямся, схаменись, поглянь навколо - бачиш,Що діє з іншими невідворотний час?

* * *