Рубаї

166Якщо в нас істина - іносказання,Навіщо, серце, всі твої терзання?Змирися з долею! Заради тебеНе змінять небеса свого писання!

* * *

167З тобою нарізно я знову затужив.Усюди буду я з тобою, поки жив.Пішов - і тисяча сердець без тебе тужить,Прийшов - і тисячу нових заполонив.

* * *

168Всі таємниці пильно зберігай,Щоб не дізнався нелюд і шахрай.I зваж: як з іншими ти поведешся,Того від інших і собі чекай.

* * *

169

Ланцюг від милої і навіть рана - щастя.Буть курявою там, де йде кохана,- щастя.Коли й ущипливе тобі словечко кине,Радій, бо кожна річ, від неї дана,- щастя.

* * *

170На вулиці красунь блукаємо сьогодні,Кохання та вино вславляємо сьогодні!Ми увільнилися назавжди від буття -I в царство Вишнього вступаємо сьогодні.

* * *

171Я змарнував життя, мій подих зіпсувався,I хліб гірчить мені, і з горем я спізнався.Веління Вишнього сповняти не спішив я,А недозволене... я завжди в нім кохався!

* * *

172Хоч я не шліфував покірності перлину

I тягаря гріхів з плечей своїх не скину,Все ж не пускаюся я берега надії,Бо тільки істину я визнаю єдину.

* * *

173Про рай розказують, про гурій молодих,Про мед і про вино... Ну, що ж! Тоді не гріхI тут потішитись небесними дарами,Адже ж усе одно ми прийдемо до них.

* * *

174Коли пшеничної перепічки дістануТа шмат баранини, та в келиха загляну,Та сяду з милою серед руїн - це втіха,Приступна, далебі, не кожному султану.

* * *

175Коли безгрішний дух розлучиться з життям,Із праху людського нам зліплять гроб, а там,

Після недовгого спочинку, доведетьсяТакою ж глиною для інших стати й нам.

* * *

176Я чув, що праведні підіймуться з могилиВ тім самім образі, в якому опочили.Тому я з милою й вином не розлучаюсь,Щоб нас і в судний день, бува, не розлучили.

* * *

177О небо! В злигоднях повинне тільки ти,Старе вмістилище ненависті і мсти!А ти, о земле, ти... Якби в тобі копнути,Які б коштовності вдалося віднайти!

* * *

178На муки, кажуть нам, засуджений п'яниця.Не вірте: вирок той ніколи не справдиться!Якщо поглине ад закоханих і п'яних,

То завтра ж у раю нікого не лишиться.

* * *

179Цю пишну піалу, що сяяла, як жар,Розбито й кинуто... Минатимеш базар -Під ноги поглядай, не наступай на неї:З піал голів людських її зліпив гончар.

* * *

180Що в мудрості тепер? Як догоджати їй,То краще йди в сарай та бугая подій!Сьогодні вигідно носити глупства лахи,Бо розум ціниться дешевше за пирій.

* * *

181Хайяме-грішнику, ти вбрався в темні шати -Й журбою думаєш гріхи із себе зняти?Хіба не для гріхів існує всепрощення?Воно для грішника, тож годі вболівати!

* * *