Рубаї

89Хто все перевіряв на терезах ума,Для того жоден день не проминув дарма:Або вимолював собі прощення в Бога,Або за глек державсь руками обома.

* * *

90Прийшли ми чистими - і стали ми брудними,Прийшли веселими - зробилися сумними.Гарячі сльози нам у серці запікались!Життя розвіявши, тепер у прах лягли ми.

* * *

91Любов - це сонечко, що всесвіт огріває,Любов - чудесний птах, що в квітнику співає.Її не знає той, хто плаче солов'єм,Вона в душі того, хто мовчки умирає.

* * *

92

В той день, як чистого я не найду вина,I в ліках чую я отруту. ПомічнаВід смутку вічного волога пурпурова.Із нею п'яному й отрута не страшна!

* * *

93На цій землі іще ніхто не змігДійти до квітів, не сколовши ніг.Щоб доторкнутись кучерів красуні,На тисячу зубців розбився ріг.

* * *

94Не знаю, де Господь узяв заживок мій:В раю безгрішному чи, може, в пропасній?Вино, вродливицю та пісню серед поляДай нам готівкою, а раєм сам здобрій!

* * *

95Сказав я: «В рот вина й краплини не візьму!

Вино - це кров лози, я ж кров не п'ю - й томуЗрікаюся». Спитав мене мудрець: «Не дуриш?»«О ні, це тільки жарт!» - я відповів йому.

* * *

96О друзі, принесіть мені вологу пінну,У вид янтарний мій додайте ви рубіну!Коли сконаю я, вином мене обмийтеІ з доброї лози збудуйте домовину!

* * *

97З місяцевидою над річкою, в саду,У квітах весело я вік свій проведу!Усе життя своє - сьогодні, вчора, завтра -Я пив і питиму, аж поки не впаду.

* * *

Мы влюблены, восторженны, пьяны.Молясь вину, не чувствуем вины.Земные узы сброшены: отныне

Мы в дом Творца на пир приглашены.

* * *

98Троянда вранішня ошатністю своєюЧарує солов'я, співця свого. Під неюПрисядь у холодку, бо пелюстки ці вітерЗриватиме й тоді, як станемо землею.

* * *

99Хайяме, з Долею ти, мабуть, посварився?Їй соромно того, хто в тузі похилився.Підбадьорися ж, пий під ніжний стогін лютні,Пий, поки келих твій об камінь не розбився.

* * *

100Коли ви зійдетесь у злагоді та згоді,Милуйтесь друзями, дивуйтесь їхній вроді!Коли ж підчаший вам налле вина хмільного,-Й мене, нещасного, згадайте при нагоді.

* * *

101З тобою краще річ серед руїн вести,Аніж молитись там, де не буваєш ти.Початок і кінець всього, що є! Як хочеш -В огні спали мене, а ні - у рай впусти!

* * *

102Розбив ти келих мій, о невблаганний Боже!Замкнув ти вхід мені у рай жаданий, Боже!На землю вилив ти вологу пурпурову!Чим хочеш присягну, що ти... ти п'яний, Боже!

* * *

103Гончар голів людських - своє він знає діло:Витворні чаші він виготовляє вміло.Він на обрус життя нам перекинув чашу -Й замкнув під нею все, що тисне душу й тіло.

* * *