Рубаї

182Соннивче, скоро день! Жени з очей дрімоту!До музики й вина збуди в собі охоту!Тим, хто живе тепер, недовго обертатись,А тим, хто відійшов, немає повороту!

* * *

183Коли, опатравши, як птицю степову,Назавжди смерть мене утопче у траву,Зберіть тоді мій прах, зробіть сулію з нього -I, вчувши смак вина, я знову оживу.

* * *

184Коли сконаю я, вином мене обмийтеI поминального у келихи налийте!Як хочете знайти мій прах у день спасіння,Долівку заступом у кабаку розрийте!

* * *

185

Не пий, наказують, твоя вина в вині:Настане судний день - і будеш ти в огні.Це так... Та з радістю б віддав я землю й небо,За мить, коли в шинку ми сидимо хмільні.

* * *

О сердце! Наслажденья каждый мигРазвей над лугом и взрасти цветник.И выпади ночной росой на листья,Чтоб ранним утром заблистать на них.

* * *

186Ми - зібрання ляльок, нас крутить як хотяНебесний витівник. На килимку життяМи витанцьовуєм (це правда, а не казка) -I потім падаєм у ящик небуття.

* * *

187Я птаха спостеріг на древній вежі Туса,Що пильно роздивлявсь на череп Кай-Ковуса.

Я чув, як черепу він мовив: «Леле, леле!Де тулумбасів гук, де горді чола й вуса?»

* * *

188Як буде в тебе жбан іскристого напою,Розпий з людьми його, з якою хоч юрбою,Той, хто життя нам дав, не журиться нітрохиТвоїми вусами й моєю бородою.

* * *

189О небо! Тугою мені ти серце краєш,Сорочку радості з плечей моїх зриваєш!Вітрець, яким дишу, ти полум'ям проймаєш,А воду, що я п'ю, ти в попіл обертаєш!

* * *

190Багатства прагнеш ти... Та чи в багатстві сутьКороткого життя? Всі, хто живе, умруть.Життя у позику тобі даеться - отже,

З ним розлучитися щодня готовий будь!

* * *

191Ми поряд з келихом тримаємо Коран,То йдем у праведний, то знов у грішний стан.Під синім небом цим не зовсім ми кафіриI не належимо цілком до мусульман.

* * *

192Немало і до нас було ночей і днів,Так само небосхил танок одвічний вів.Тихесенько ступай, бо глина під ногамиБула зіницями місяцевидих дів.

* * *

193Із глека повного, із наших повних чарСкуштуймо в затишку лози солодкий дар!Живім, поки живі - і поки пару глеківІз праху нашого не виліпив гончар!

* * *

194Над марним світом цим не треба вболівати,Хай серця не смутять його розкішні шати.Минуле відійшло, майбутнього не видно!Тож майся весело - і не зважай на втрати!

* * *

195Встань, серце, візьмем чанг і вип'ємо вина,I добрії свої збезчестим імена!Як треба - й підстилку пропиймо молитовну!А сором... нащо він, коли душа хмільна!

* * *

196Святковий місяць наш іще засяє ново.Тож веселись і ти! Все убране святково.Старий від слабості поблід і зажурився -I, виболівши, в тьму спаде обов'язково.

* * *