Рубаї

212Під старість хилиться і кипарис гіллястий.Мій вид гранатовий зробився попелястий.Чотири підпірки і дах мого буттяВже похилилися й загрожують упасти.

* * *

213Про вчора не гадай - воно навік зів'яло,Про завтра не журись - воно ще не настало.Минуле й завтрашнє - підпора ненадійна!Живи хвилинами, бо в тебе їх так мало!

* * *

214Це так, ніколи я тверезим не буваюI в Ніч Призначення дарма часу не гаю:На бочку спершися, уста в уста із кухлем,Я шию глечика із рук не випускаю.

* * *

215

Тверезий, не картай хмільного чоловіка!Наскучила йому непрохана опіка.Ти гордий, що не п'єш, але вершиш ділами,Що проти них ніщо найгірша пиятика!

* * *

216Пий, поки голову вино не отуманить,Забудь зловмисного, що гнівається й ганить!Що в тій тверезості? Вона немилосердноДумками про кінець у тебе серце ранить!

* * *

217О, вислухай мене, найкращий друже мій!На небеса хисткі не покладай надій!Присядь у закутку вдоволення малимI стеж за іграми на сцені світовій!

* * *

218Барило дервішським заткнули ми дрантям,

А обмивалися піском і прахом з ям -I може статися, що у пилу винарніМи знову стрінемся з прогуляним життям.

* * *

219Таємне виявить, що в зошиті моїм,Це значить голову занапастить. А втім,Не бачу й гідних я серед людей учених,Щоб те, що знаю я, переказати їм.

* * *

220У мене тайна є - і тайну ту єдинуЯ зараз виявлю (прости мою провину):Тебе кохаючи, я ляжу в домовину,Тебе кохаючи, у небеса полину!

* * *

221Не заздри іншому, щодня веселий будь!Забудь усе, що в нас добром і злом зовуть!

Тримайся келиха і локона коханки,Бо й не зоглядишся, як дні твої минуть!

* * *

222Хоч Небеса у дар тобі цей світ дають,Відома мудрому його облудна суть.Такі, як ти, щодня приходять і відходять.Тож уривай свій пай, бо і тебе урвуть!

* * *

223Коли своїх бажань нам здійснити не дано,Що ж нам із мріями робити? БезнастанноМи побиваємось і тужимо над тим,Що пізно в світ прийшли і що відходим рано.

* * *

224Чудовий нині день: не холод, не жара...Змиває хмарка пил з квітчастого бугра.Троянди жовтої сусіда, соловейко,

Гукає потай нам, що випити пора.

* * *

225Чи є людина, щоб не мала плями,Не ошерхалась у рови та ями?Якщо за зло мене ти злом караєш,Яка різниця, пресвятий, між нами?

* * *

226О, як мені, Творець, увірилось нестиТягар цих злигоднів, цієї пустоти!Ти вічну пустоту позолотив зірками?I в мене є така: візьми й позолоти!

* * *

227Це ти таким, Господь, створив мене,Щоб я любив пісні й вино хмільне!Якщо провина ця твоя, чому жТепер ти в пекло засудив мене?

* * *