Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»

Щось знову розбилося об двері.

— Будь ласка, впусти мене.

— НІ!

— Будь ласка, люба.

— НІ!

— ІДЖІ, ВІДЧИНИ ЦІ ЧОРТОВІ ДВЕРІ НЕГАЙНО, Я НЕ ЖАРТУЮ! ТИ МЕНЕ ЧУЄШ?

На мить запанувала тиша. Двері повільно відчинилися.

Рут увійшла й прикрила їх за собою. Вона бачила, що Іджі перебила все в кімнаті. Деякі предмети навіть двічі.

— Навіщо ти так поводишся? Ти ж знала, що одного дня я маю поїхати.

— Тоді чому ти не дозволяєш мені поїхати з тобою?

— Я тобі казала чому.

— Тоді залишися.

— Не можу.

— ЧОМУ? — щосили закричала Іджі.

— Може, припиниш горлати? Ти бентежиш мене й матір. Увесь дім тебе чує.

— Начхати.

— Гаразд, а мені ні. Навіщо ти поводишся, як мала дитина?

— ТОМУ ЩО Я КОХАЮ ТЕБЕ Й НЕ ХОЧУ, ЩОБ ТИ ЇХАЛА!

— Іджі, ти несповна розуму? Що подумають люди про велику дорослу дівчинку, яка поводиться як не знаю хто?

— НАЧХАТИ!

Рут стала збирати речі, розкидані по підлозі.

— Чому ти маєш одружитися з тим чоловіком?

— Я тобі казала чому.

— ЧОМУ?

— Бо я так хочу, ось чому.

— Ти його не любиш.

— Ні, люблю.

— Ні, не любиш. Ти любиш мене… Ти знаєш, що любиш мене. Ти знаєш, що любиш мене!

— Іджі, я кохаю його і я одружуся з ним.

Тоді Іджі остаточно оскаженіла й почала кричати, волати від люті:

— ТИ БРЕХЛО, НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ! ЩОБ ТИ ВМЕРЛА! БІЛЬШЕ НЕ ХОЧУ ТЕБЕ БАЧИТИ, НІКОЛИ В ЖИТТІ! ­НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ!

Рут взяла її за плечі й щосили труснула. Сльози котилися по щоках Іджі, яка продовжувала кричати:

— НЕНАВИДЖУ ТЕБЕ! ЩОБ ТОБІ ГНИТИ В ПЕКЛІ!

Рут сказала:

— Припини це! Ти мене чуєш?

І, перш ніж зрозуміти, що відбувається, вона з усією міццю ляснула Іджі в обличчя.

Іджі глянула на Рут, вражена й мовчазна. Вони стояли, дивлячись одна на одну, і тієї миті Рут більше за все на світі бажала схопити її та притиснути до себе якнайміцніше; але вона знала, що якщо зробить це, то вже ніколи не поїде.

Тож Рут вчинила найтяжче у своєму житті: вона просто розвернулася й пішла, зачинивши за собою двері.

Будинок престарілих «Трояндова тераса»

Стара траса Монтґомері. Бірмінгем, Алабама

9 лютого 1986 р.

Цього разу Евелін принесла коробку тако13 з магазину «Тако Белл», за три квартали від свого будинку. Місіс Тредґуд була в захваті.

13

Мексиканський маїсовий корж із начинкою.

— Це я вперше в житті куштую страву іноземної кухні, якщо не враховувати франко-американських спагеті. І мені подобається, — вона подивилася на свій тако. — Розміром десь із гамбургер з «Кристала»14, еге ж?

14 Американська мережа ресторанів швидкої їжі, існує з 1932 р.

Евелін кортіло більше дізнатися про Рут, тож вона квапливо змінила тему.

— Місіс Тредґуд, то Рут поїхала того літа з Вісл-Стоп чи лишилася?

— Ті були завбільшки як печиво і з такою тоненько нарізаною цибулькою всередині.

— Хто?

— Гамбургери з «Кристала».

— Атож, у них є нарізана цибуля, але що там із Рут?

— А що з нею?

— Я так розумію, що вона повернулася, але чи поїхала вона додому того літа?

— Так, звісно, поїхала. Знаєте, раніше за четвертак їх можна було п’ять купити. А чи тепер можна?

— Не знаю. Коли вона поїхала?

— Коли? Дайте згадати, то був або липень, або серпень. Ні, точно серпень. Я згадала. Ви впевнені, що хочете слухати про неї? Я ніколи не даю вам і слова вставити. Все говорю, говорю.

— Ні, місіс Тредґуд, усе чудово. Розповідайте!

— Ви справді хочете слухати про всі ті давно минулі справи?

— Так.

— Що ж, коли серпень добіг кінця, мама й татко благали Рут залишитися і допомогти їм з Іджі, аби та закінчила останній клас у школі. Обіцяли заплатити, скільки забажає. Але Рут відповідала, що не може. Казала, що заручена з чоловіком із Вальдости і тієї осені має одружитися. Але Сипсі запевняла маму, що, хай там що те дівча каже, воно не хоче повертатися до Джорджії. Щоранку Сипсі знаходила її подушку мокрою від сліз — вона плакала цілу ніч.

Не знаю, що саме Рут казала Іджі напередодні від’їзду, але ми чули, як Іджі повернулася до кімнати, і за кілька хвилин — люди добрі, я зроду не чула такого грюкоту. Це було так, наче віслюка замкнули в олив’яній стайні. Вона взяла один із футбольних призів Бадді й вибила ним усі вікна у своїй кімнаті. Розтрощила все, що під руку підвернулося. Це було жахливо.

Ні за які гроші я не наважилась би підійти до її кімнати. Наступного ранку Іджі навіть не вийшла на ґанок попрощатися. Спершу Бадді, тепер Рут — вона просто не могла пережити це. Наступного ж дня Іджі зникла. До школи вона більше не повернулася. Один рік до випуску не довчилася.

Час від часу вона все ж з’являлася вдома… Коли в тата стався серцевий напад і коли Джуліан і дівчатка одружувалися.

Один лише Великий Джордж знав, де вона, і він ніколи б її не виказав. Якщо вона потрібна була матері, та говорила про це Великому Джорджу, а він відповідав, що передасть Іджі, якщо раптом її зустріне. І вона завжди отримувала звістку та приходила додому.

Звісно ж, у мене є власні думки щодо того, де вона переховувалася…

Річковий рибальський клуб «Фургонне колесо»

Ріка Ворріор-Ривер, Алабама. Дж. Бейтс, власник

30 серпня 1924 р.