Unknown

Р и п ц ь о. Відразу, пані добродійко, пізнати, що ви дійсно небагато про Пипця знаєте. Ну ось — хоч би про той язик його. Він вам теревені про свою непорочність плете, підіть в суботу ввечір на вулицю і побачите, як нелітні дівчатка зачіпає, на те, щоб у неділю вранці з коцом під пахвою на побачення у ліс почимчикувати. Пхі-пхі!

П о м п к е в и ч е в а. Пипцьо такий Доп-Хуан! Це мені імпонує.

Рипцьо. Пхі-пхі. Імпонує...

Помикевичева. Пане Рипцю, ви, здається, маєте сміливість глузувати з мене!..

Рипцьо. Борони боже, пані добродійко! Мені й на думку не приходило глузувати з вас. Мені тільки сміш­но дуже стало, коли пригадав, як це Пипцьо невдачно через кордон коників шварцував '. Пухкеньких яблукува- тих коників. І за те, пхі-пхі, за те у політв’язні мимо­хіть попав. Майстер Пипцьо голову крутити. Пхі-пхі!.. Політв’язням і то закрутив.

Помикевичева. ІЦо ви кажете?

Р и п ц ь о. Та ще...

Помикевичева. Це дійсно незвичайне, це дуже романтичне!..

Входить Пипцьо в нових черевиках кольору яєчні і в со-

рокатій краватці.

Пипцьо. І чого це ви, дорогий товаришу і прияте­лю, знову з товаришкою Міленого про той романтизм ба­лачку завели? І скільки разів я казав, що ніяк не мона отак молодих симпатиків та й з пантелику збивати. О! Невже ж ви нашу справу та й саботувати задумали, не­витриманий товаришу і приятелю?

Рипцьо. Ні, товаришу, я саме виказував пані доб­родійці...

Пипцьо. Якій пані добродійці? Чи в свойому опор­тунізмі ви товаришку Мілену далі панею добродійкою будете величати? ³²

Помикевичева. Пане Пипцю...

Р и п ц ь о. Я ж саме і виказую па... товаришці Міле- п і всю шкідливість і невитриманість романтизму та вод­ночас веду з товаришкою Міленою вступні пертрактації відносно її тіснішої співпраці з редакцією «Кривавої за­грави».

ГІ и п ц ь о. Товаришка Мілена буде перш усього в тіс­нішій співпраці з головним редактором «Кривавої загра­ви». О!

Помикевичева. Дозвольте, панове! Виходить, ми вже напередодні народнії журналу?

П и п ц ь о. Авжеж, дорога товаришко і приятелько! Ми вже напередодні народнії суто витриманого літератур­но-суспільного журналу «Кривава заграва», якого голов­ним редактором буду я. О!

Р

и п ц ь о. Невже ж ви про мене, товаришу, хотіли б забути, як писав геніальний...

ГІ п п ц ь о. Та ніяк отак не мона, дорогий товаришу і приятелю! Невже ж вам ніколи кроку не ступити, щоб...

Входить Д з у н ь о.

Д з у н ь о. Вибачайте, пані! Чи можу вас, папе Рип- цю, попросити? (Виходить.)

Помикевичева. А не дайте нам нудьгувати дов­го, пане Рипцю!..