Unknown

II о м и к е в и ч е в а. Ви, певно, знову — фе, як вам не соромно, пане Рипцю!..

Р и п ц ь о. А ось і не «фе», пані добродійко, а навпа­ки, зовсім не «фе», а цяця!

Помикевичева. Пане Рипцю, скажіть же, що таке!..

Рипцьо(витягає з-під сурдута кокоса). Кокоса, па­ні добродійко, сонячного кокоса! (Кладе його на стіл.)

Помикевичева. Який у вас жест коро­лівський, пане Рипцю! Невже ж ви редактором уже стали?

Рипцьо. Ще ні, пані добродійко, та все вже на як­найкращій дорозі.

Помикевичева. Роздобули фонди?

Рипцьо. Роздобуваємо поки що, пані добродійко, і

втайні можу вам заявити, що вже маємо матеріальну спроможність почати підготовчу працю до зібрання ма­теріалів.

Помикевичева. А вчора ви ще тієї спроможно­сті не мали?

Рипцьо. Вчора ввечері?.. ІЦо не зовсім, добродійко.

Помикевичева. Мені говорив учора Дзуньо...

Рипцьо. Говорив вам Дзуньо?..

П о м и к е в и ч е в а. Що ви не могли залишитися на чаю, бо добро справи вашої присутності деінде вимагало.

Рипцьо. Невже ж він вам і про отця Румегу згадав?

Пауза.

П о м и к е в и

ч о в а. Еге ж...

Рипцьо. Це дійсно нечувана річ! Він же сам, Дзуньо...

П о м и к е в п ч е в а. ІЦо саме?

Пауза.

Рипцьо. Нічого.

П о м и к е в и ч е в а. Пане Рипцю, ви щось переді мною заховуєте втайні!..

Рипцьо. Ні, пані добродійко, неможливе це. Якщо б і були в мене якісь тайни перед вами, то хіба — дер­жавного якогось значення. А так...

П о м и к е в

и ч е в а. Пане Рипцю. Одне тільки пи­тання.

Рипцьо. Я слухаю, пані добродійко, я слухаю...

П о м и к е в и ч е в а. Що ви про Дзуня знаєте?

Рипцьо. Про Дзуня? Нічого, рішуче, пані добро­дійко, нічого.

П о м и к е в и ч е в а. Ви не зрозуміли. Я вас питаю, що ви знаєте про його спосіб життя.

Рипцьо. Він цілий майже день тут перебуває, пані добродійко...

Помикевичева. Вас це не обходить, пане! Що ви знаєте про його... моральність хоч би?..

Рипцьо. Я? Рішуче нічого...

Помикевичева. Чи ви не знаєте... ну... чи він дістає якісь листи від жінок?

Рипцьо. Рішуче ні! Це виключене, пані добродійко!

Помикевичева. А чому ж має бути виключене, дозвольте, пане, спитати?

Рипцьо. Я... я припускаю... Я не можу про це зна­ти, пані добродійко...

Помикевичева. Ах, так!.. (Пауза.) Мушу вам сказати, що ваш товариш Пнпцьо робить більш додатне за вас враження..

Рипцьо. Пипцьо?

Помикевичева. Авжеж. Коли б мені довелося колись вибирати, я б — над Пипцем довше подумала...

Рипцьо, Над Пипцем?

Помикев и ч е в а. Так, пане. Про Пипця знаю неба­гато, та знаю одне — це людина зі щирою, широкого ду­шею, й язик його не вміє брехати!..

Пауза.