Unknown

(Капітан вириває слухавку з рук Байди.) Так... так... е двадцять, сім, мабуть, смертельно, і поручник, поручник, теж... ні, піяких... з бандажами? Слухаю! Може, все-таки йому вдасться пройти. Так... ні, харчів нема, нема, нема вже... па день, ні, що я... Годину тому затихли, закерва- вились... До останнього... ще два, що?! ще три дні, слухаю, пане полковнику, так і так небагато залишилося... більш мороз, пане полковнику... ні деревця, ні одного... Так, тільки, тільки... до останнього, папе полковпику, голошу — у мене муніції вже нема... муніції... пане полковнику. Ще два, ще три — пане полковнику... муні... (Крутить з остра­хом телефонну ручку, потім кидає з люттю трубку.)

Вайда підходить.

Вайда.Сполука зірвана, пане капітане.

Пауза. Входить фельдфебель Гавлік,

Фельдфебель. Пане капітане, голошу слухня­но — поручник помер.

Капітан. Адресу батьків його знаете?

Фельдфебель.

Ні, па жаль, пане капітане. Знаю тільки, що йому двадцять три роки тільки що минуло.

Капітан. Що таке?!

Вайда(з посмішкою, вклоняючись). Йому двадцять три роки тільки що минуло.

К а п і т а н. Телефоністе Вайда — марш! І — не забу­вати про мої слова...

Вайда.О! Не забудемо, ніхто не забуде, пане капі­тане!.. Слухаю, йду вже. Там бодай воші не так гризти­муть! (Виходить )

У свисті буревію чути кілька пострілів.

Капітан. До ранку — мають час. Фельдфебелю, те­лефонічна сполука зірвана.

Фельдфебель. Нічого невідомо. Почалася завірю­ха, та й у всіх сливе відморожені ноги.

К а п і т а н. У вас теж?

Фельдфебель. Приказуйте, піду.

Капітан(пауза). Муніції залишилося...

Фельдфебель. По п’ять набоїв на чоловіка...

Капітан. Будемо... боротися до останнього.

Фельдфебель. Ні, не будемо боротися, пане ка­пітане.

Капітан(важко дише). Ви — смієте!..

Фельдфебель. Ви — чуєте?

Вітер міцнішає. Пауза.

Ми б змогли ще поборотися, хоч би із життям — тільки...

Капітан. Це значить...

Фельдфебель. ...не забути за тих, яких вічний сон хилить, це значить на хвилину забути про безглуздий наказ... (Пауза.) Чекаю вашого наказу, пане сотнику.

Капітан. Підіть і скажіть тим утомленим і сонним, що їх фельдфебель підляк і зрадник. Та ще не забудьте сказати, що його не покарано ще, бо в кожного тільки по п’ять набоїв, а фельдфебель поки що потрібний.

Фельдфебель.

Тільки «поки що»?..

Капітан. Авжеж, тільки — поки що і поки що вам завдаток. (Добуває револьвера і зістрілюе кепі з голови фельдфебеля.)

Цей кепі підносить та оглядає.

Фельдфебель. Чому ви не цілили трохи нижче?

Капітан. А це — було б краще?

Вбігає засніжений Жабка.

Капітан. Ти чого? Пострілу налякався?

Фельдфебель. Це капітан стріляв.

Капітан. Це капітан стріляв у фельдфебеля.

Пауза. Фельдфебель поволі виходить.