Unknown

Ні а б к а. Пане капітане, голошу слухняно, до нас прийшов з полку санпар.

Капітан. У таку ніч потрапив у цей чортовий кут санітар?

Жабка. Це тільки бог міг зробити, пане сотнику. Я оперся об окіп, хотів здрімнутися, коли мене нечайно щось важке придавило. Це він, блукаючи вже кілька годин, поховзнувся та й у наш окіп попав, просто-таки на мої плечі. І молодий він, і очі блискучі, й усе це таке незви­чайне.

Капітан. Хай увійде сюди!

Жабка. Слухаю, пане капітане, хоч не знаю, чи матиме силу, так втомився бідолаха. (Виходить.)

За хвилину приносять санітара і його клунок.

Ж а б к а. Пане капітане, він зомлів.

Капітан. Посади його сюди. А тепер геть!

Усі виходять. Капітан довше дивиться па обличчя санітара,

опісля наливає йому в рот коньяку; сапітар відчиняє очі та

озирається поволі довкруги.

Вже очуняв? Позір!

Санітар з трудом підводиться із скрині.

Санітар. Рядовик четвертої санітарної колони шос­тої дивізії голосить слухняно своє прибуття з наказу ко­манди полку.

Капітан.

Полк дістав доповнення?

Санітар. Від останнього бою — ні. Залишилася лед­ве половина мужви.

Капітан. Муніції досить?

Сапітар. Муніції, здається, досить.

Пауза.

Капітан. Яким робом дісталися сюди?

Санітар. Сьогодні пополудні, як тільки почалася завірюха, я виповз із першої лінії та попрямував згодом угору річки. Під Довганем мене захопила ніч, і я почав блукати, та, на щастя, поховзнувся і покотився сюди.

К а п і т а н. Ворог вас не зауважив?

Санітар. Ні, хоч на містку, що нижче водопаду, ма­ло москалям у руки не попався...

Капітан. Де? Па містку, що нижче... (Хватає мапу. Пауза.) На містку. І це не були наші? Говоріть, ви певні цього?

Санітар. Це були росіяни, пане капітане.

Капітан.

До всіх чортів, ви знаєте, що це значить? (Підбігає до телефону, крутить ручку, та даремно. Нерво­во походжає по землянці, опісля підходить до виходу.) Фельдфебелю Гавлік!

Фельдфебель. На приказ, пане капітане.

Капітан. Височина 934 в руках ворога.

Фельдфебель. Завтра і наших дев’ятсот опиниться в його руках.

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Обкладинка п’єси Я. Галана «99%» (1931).

Капітан. Ніколи! Ви... ви... ніколи! Принаймні (ти­хо) — доки я житиму.

Санітар(хитаючись, підходить до фельдфебеля). Фельдфебель... Фельдфебель... (Падає зомлілий до ніг фельдфебеля.)

Фельдфебель похиляється пад ппм.

Капітан. Займіться хоч ним, хоробрий вояку. Я тим часом — остану на вашому місці! (Виходить.)

Ф ельдфебель. На приказ... (Пригортає пляшку до уст санітара, згодом починає вдивлятися в його лице.)

Входить, чухаючися, Вайда.

Вайда.Чудова ніч! У таку б ніч під периною спати. А цей — охляв — небога? (Допиває капітанський коньяк.)

Фельдфебель(зриває кепі з голови санітара. Па­уза.) Вероніка... Ве-ро-ні-ка...

Вайда.Далебі — маркіт...

Фельдфебель.Вайда!!! Геть!