Unknown

Проте Львівське братство, хоч і позбавлене церкви, не підкорилося насильникам. Тоді вороги нашого наро­ду вдалися до іншого. Скориставшись облогою Львова шведами, польський магістрат, за порадою уніатів, при­мусив братство заплатити із своїх фондів 120 тисяч злотих контрибуції, яку шведи наклали на місто.

Вщент пограбоване й позбавлене Шумлянським будь-яких джерел прибутків, Львівське братство цілком занепало і в 1708 році, після більше як сторічної завзя­тої боротьби за українську віру і народність, було зму­шене скласти зброю.

Унія в Галичині «перемогла», перемогла руками не­вблаганних, найлютіших ворогів українського народу, ру­ками шляхти, єзуїтів і зрадників. Тавро насильства і зра­ди лежатиме тепер на унії протягом усього її ганебного існування, і, як показала історія наступних століть, хто служив унії, той служив ворогам України.

ЗА КАРПАТАМИ

Доля закарпатської гілки українського народу дає нам чи не найкращий доказ згубного впливу унії. Як довго Галичина лишалася православною, так довго українці по цей і по той бік Карпат жили спільним куль­турним життям.

Незважаючи на те, що Закарпатська Україна пере­бувала в межах іншої держави, тобто Угорщини, пере­мишльські єпископи керували закарпатськими парафія­ми, а всі видавані в Києві і Львові книжки потрапляли також до Мукачева, Берегова і Хусга.

Як у Західній Україні, так і тут батьками унії були поміщики-магнати та єзуїти. Один з таких магнатів, Го- монай, зробив був на початку XVII століття першу спро­бу запровадити унію. Проте ця спроба закінчилася для Гомоная та його наганячів досить прикро: всі вони були змушені тікати від озброєних киями і вилами селян...

Після цієї невдачі пани й ксьондзи вирішили засто­сувати випробувані вже на Західній Україні засоби. Вони взялися перетягати до унії деяких вражливих на бряжчання дукатів православних духовних. Кінець кін­цем їм вдалося зібрати невеличку купку відступників, які в 1649 році з’їхались до Ужгорода і тут проголосили унію закарпатської православної церкви з Римом.

Та відступники говорили своє, а народ — своє. Унія не мала доступу до сердець закарпатських українців, а славетний Мукачівський монастир, заснований в непа- м’ятні часи, був довгий час кріпостю православ’я за Карпатами.