Проте Львівське братство, хоч і позбавлене церкви, не підкорилося насильникам. Тоді вороги нашого народу вдалися до іншого. Скориставшись облогою Львова шведами, польський магістрат, за порадою уніатів, примусив братство заплатити із своїх фондів 120 тисяч злотих контрибуції, яку шведи наклали на місто.
Вщент пограбоване й позбавлене Шумлянським будь-яких джерел прибутків, Львівське братство цілком занепало і в 1708 році, після більше як сторічної завзятої боротьби за українську віру і народність, було змушене скласти зброю.
Унія в Галичині «перемогла», перемогла руками невблаганних, найлютіших ворогів українського народу, руками шляхти, єзуїтів і зрадників. Тавро насильства і зради лежатиме тепер на унії протягом усього її ганебного існування, і, як показала історія наступних століть, хто служив унії, той служив ворогам України.
ЗА КАРПАТАМИ
Доля закарпатської гілки українського народу дає нам чи не найкращий доказ згубного впливу унії. Як довго Галичина лишалася православною, так довго українці по цей і по той бік Карпат жили спільним культурним життям.
Незважаючи на те, що Закарпатська Україна перебувала в межах іншої держави, тобто Угорщини, перемишльські єпископи керували закарпатськими парафіями, а всі видавані в Києві і Львові книжки потрапляли також до Мукачева, Берегова і Хусга.
Як у Західній Україні, так і тут батьками унії були поміщики-магнати та єзуїти. Один з таких магнатів, Го- монай, зробив був на початку XVII століття першу спробу запровадити унію. Проте ця спроба закінчилася для Гомоная та його наганячів досить прикро: всі вони були змушені тікати від озброєних киями і вилами селян...
Після цієї невдачі пани й ксьондзи вирішили застосувати випробувані вже на Західній Україні засоби. Вони взялися перетягати до унії деяких вражливих на бряжчання дукатів православних духовних. Кінець кінцем їм вдалося зібрати невеличку купку відступників, які в 1649 році з’їхались до Ужгорода і тут проголосили унію закарпатської православної церкви з Римом.
Та відступники говорили своє, а народ — своє. Унія не мала доступу до сердець закарпатських українців, а славетний Мукачівський монастир, заснований в непа- м’ятні часи, був довгий час кріпостю православ’я за Карпатами.